Чернівецький районний суд Вінницької області

31 березня 2014, 09:03

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Про застосування Чернівецьким районним судом Вінницької області законодавства що регулює практику розгляду спорів про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчинені за період 2013 року.

Згідно контрольного завдання апеляційного суду Вінницької області, Чернівецьким районним судом проведено узагальнення судової практики застосування законодавства що регулює практику розгляду спорів про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчинені за період 2013 року.

Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права,а також факти, що мають юридичне значення. Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння зміцненню законності та правопорядку, попередження правопорушень. Виходячи зі змісту змісту ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту права, встановленого законом, є оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, оскарження нотаріального акта. Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинені, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти. . Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні, подані до набрання чинності Кодексом відповідно до глави 39 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими новим кодексом. Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України визначено, які заяви і скарги розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Оскільки ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає можливість оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії та відмови у вчиненні нотаріальної дії до суду, та враховуючи норми , викладені в Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного процесуального кодексу України, розглядати такі скарги неможливо ні в порядку адміністративного судочинства, ні в порядку окремого провадження, тому такі справи повинні розглядатися в порядку позовного провадження. За період з 01 січня 2013 року по теперішній час до Чернівецького районного суду надійшла та була розглянута одна справа про оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії . Можна зробити висновок про те, що державний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу, приватні нотаріуси та посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, а також інші нотаріуси, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Ними не порушувалися законні права та інтереси громадян Чернівецького району Вінницької області, нотаріальні дії вчинялися відповідно до діючого законодавства, а тому спірних питань не виникало. Так 29.05.2013 року до Чернівецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява за позовом Покотило Д. Г. до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про скасування як незаконної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що після смерті матері залишилася спадщина у вигляді частини квартири №1 в будинку №26/19 по вул. Академіка Заболотного м. Могилів – Подільський Вінницької області та частини земельної ділянки. Спадкоємцями після Покотило Н.Г. являється позивач та його сестра (донька спадкодавця) – Шубенко С.Г., яка від своєї частки у спадщині відмовилася. 5 жовтня 2012 року державним нотаріусом. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмовлено Покотило Д. Г. у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді частини земельних ділянок після смерті матері, та була спадкоємцем після смерті свого чоловіка Покотило Г. М. Як свідчить постанова державного нотаріуса. Причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії є те, що в Державних актах на право власності на зе6мельні ділянки не вказано розмір часток спадкодавця. Відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 (спадкування права на земельну ділянку) розділу 3 (Видача свідоцтв про право на спадщину на окремі види спадкового майна) Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов*язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково – експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 року, не видаються свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку на підставі державного акта, зокрема, який містить виправлення, або ж на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності, оскільки, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки спадкодавця у спільному майні. У цих випадках питання щодо оформлення спадкових прав вирішуються спадкоємцями у судовому порядку. Відповідно до ст.87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при добровільному об*єднанні власниками належних їм земельних ділянок, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно – правовими угодами, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами, за рішенням суду.

Згідно ст.89 Земельного кодексу України спільна земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними, співвласників жилого будинку.

Земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення садівництва не можуть бути у спільній сумісній власності, а при спільній частковій власності на земельну ділянку, відповідно до ст.86 Земельного кодексу України земельна ділянка не може знаходитись у спільній частковій власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності. Наведене свідчить про те, що державні акти видані з порушенням вимог закону.

Статтею 1226 ЦК України визначено особливості правового регулювання спадкування частки у праві спільної сумісної власності, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб*єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

За змістом ст., ст.355, 368 ЦК України правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб (співвласників) на майно без визначення часток кожного з них у праві власності. Підставами встановлення правового режиму спільної сумісної власності можуть бути, зокрема, наступні юридичні факти: укладення шлюбу – щодо майна, набутого під час шлюбу, за винятками, визначеними Сімейним кодексом України (ч.3 ст.368 ЦК України); ведення спільної праці, в результаті якої майно набуте за спільні грошові кошти членів сім*ї, якщо інше не встановлено письмовим договором (ч.4 ст.368 ЦК України); передача майна у спільну сумісну власність наймача та членів його сім*ї в процесі приватизації державного житлового фонду (ст.8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Частка померлого учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах і може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом. Якщо хтось із спадкоємців одночасно виступає співвласником спільного майна, це не дає йому жодних переваг при спадкуванні. Водночас такий спадкоємець – співвласник при розподілі спадщини має переважне перед іншими спадкоємцями право на виділ його у натурі майна у межах його спадкової частки, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення (ч.2 ст.1279 ЦК України).

Учасникові права спільної власності надається можливість заповідати свою частку до її визначення та виділення в натурі. Зазначене право повною мірою узгоджується з правом заповідача на свій розсуд визначати обсяг спадщини, що має спадкуватися за заповітом (ст.1236 ЦК України). Якщо за життя такого заповідача буде здійснено виділ частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності. Частиною 2 статті 370 ЦК України встановлено презумпцію рівності часток співвласників. Інший розмір часток може бути встановлений домовленістю між ними, законом або судовим рішенням. Оскільки, склад спадщини згідно ст.1218 ЦК України визначається на момент відкриття спадщини до спадкоємця перейде частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на цей момент.

Особливості спадкування частки у спільній власності визначені також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Відповідно до пункту 224 Інструкції нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя право встановлювальний документі на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім*я померлого його частки в спільному майні.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки.

Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об*єктом спадкування. Однак, не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя за правилами ст.71 Закону України «Про нотаріат».

Крім цього, законодавством не передбачено видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності, для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя.

На підставі вище викладеного, суд в силу статті 212 ЦПК України приходить до висновку, що державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області правомірно винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами встановлюється Законом, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України. Відповідно й оскарження документів вчинених вказаними особами регулюється на загальних засадах оскарження.

Отже Законом про нотаріат визначено чітко юрисдикцію розгляду позовів даної категорії – це компетенція судів загальної юрисдикції. Не адміністративних, і не господарських.

За результами розгляду справи суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішує справу згідно з законом, і виносить обґрунтоване рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В апеляційному чи касаційному порядку справи вказаної категорії не переглядалися. Рішення по них не оскаржувалися.

Провести детальніше узагальнення розгляду цивільних справ щодо оскарження нотаріальних дій або вдмову в їх вчинені, не має можливості, у зв’язку із незначною кількістю справ даної категорії, що перебували в провадженні Чернівецького районного суду протягом 2013 року по теперішній час.

Проблемних та спірних питань у суддів Чернівецького районного суду при розгляді справ даної категорії протягом періоду, що аналізується, не виникало.

З повагою,

Суддя Чернівецького районного суду

Вінницької області С.П. Суперсон