Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
про практику застосування Чернівецьким районним судом Вінницької області строку позовної давності при розгляді цивільних справ за 2013 рік
Згідно контрольного завдання апеляційного суду Вінницької області Чернівецьким районним судом проведено узагальнення практики застосування Чернівецьким районним судом Вінницької області строку позовної давності при розгляді цивільних справ протягом 2013 рік.
Для проведення узагальнення використовувались статистична звітність Чернівецького районного суду, обліково-статистичні картки по цивільних справах, цивільні справи, ЦК України, ЦПК України.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України.
Цивільне законодавство України передбачає як загальну позовну давність (яка встановлюється тривалістю у три роки), так і спеціальну (скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю).
За вкозаний період Чернівецьким районним судом була розглянута одна справа під час розгляду якої суддя Чернівецького районного суду у повній мірі застосовували положення закону про позовну давність.
Так 09 липня 2013 року було розглянуто цивільну справу за позовом КБ «Приват Банк» до Вовчука О.М., про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Підчас розгляду справи було встановлено, що 24.05.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.05.2007 року., що відповідає строку дії картки, по завершенню зазначеного терміну сторони прийшли до домовленості про подовження строку дії договору ще на рік, тобто до 24.05.2008 року. Однак, в порушення умов договору, відповідач станом на 31.01.2013року заборгував позивачу 5315,59 грн. основного боргу за кредитним договором, 15817,96 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1056,68 грн. – штраф (процентна складова).
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у визначений у ньому строк.
Ч.ч.1,2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у випадку прострочення його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1 і 5 ст. 261 ЦК України 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З матеріалів справи вбачається, що кредит надавався на строк 12 місяців який в подальшому був продовжений ще на рік з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше 24.05.2008 року.
Таким чином вбачається, що у спірних правовідносинах перебіг позовної давності для ПАТ КБ «Приват Банк» почався зі спливом строку виконання зобов'язання за договором, тобто від дня, коли право банка було порушене, а саме, після 24.05.2008 року.
Позов до суду у даній справі ПАТ КБ «Приват Банк» надіслав лише 22.04.2013 року, тому вбачається, що ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском позовної давності.
Відповідно до роз'яснень, які надані у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином судом було встановлено, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, не надав до суду заяви про поновлення строку позовної давності та не поясненив причини пропуску цього строку.
Тому суд прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.
Рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2013р. рішення Чернівецького районного суд Вінницької області від09.07.2013 р. скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ст. 1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Тобто пролонгація договору полягає у продовженні його строку із збереженням тих умов, на яких його було укладено.
Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії договору поновляється кожного разу зі спливом терміну дії картки, якщо не поступило заяви держателя про закриття картрахунку
За таких обставин апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції. Та ухваливши нове рішення про задоволення позову. Так як суд першої інтанції помилково вважав, що строк кредитного договору закінчився 24 травня 2008 року, а тому безпідставно застосував при вирішені цього спору строки позовної давності.
Провести детальніше узагальнення розгляду цивільних справ щодо застосування строку позовної давності за 2013 рік,не має можливості, у зв’язку із незначною кількістю справ , щодо яких застосовувалась Чернівецьким районним судом позовна давність.
З повагою,
Суддя Чернівецького районного суду
Вінницької області Цимбалюк Л.П.
_03_03.png)
