Узагальнення Практики розгляду Чернівецьким районним судом справ, щодо застосування законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна за 2011-2012 роки

                                       УЗАГАЛЬНЕННЯ

      Практики розгляду  Чернівецьким районним судом справ, щодо застосування законодавства, яке регулює                                                    іпотеку як заставу нерухомого майна за 2011-2012 роки.                        

Згідно контрольного завдання Вінницького апеляційного суду Вінницької області Чернівецьким районним судом проведено узагальнення практики розгляду цивільних справ щодо застосування законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна за 2011-2012 роки.Для проведення узагальнення використовувались статистична звітність Чернівецького районного суду, обліково-статистичні картки по цивільних справах, цивільні справи, ЦК України, ЦПК України. Проведеним узагальненням встановлено, що протягом 2011 -2012 років на розгляді Чернівецького районного суду перебувало дві справи: - цивільна справа за позовом ЗАТ КБ «Приват Банк» до Кучеренко О.П. та Затерко Г.М. про звернення стягнення-справу розглянуто із задоволенням позову. - цивільна справа за позовом Затерко Т.П. та Кучеренко О.М. які діють в інтересах малолітнього  Кучеренка Р.М. до  ПАТ КБ «Приват Банк» та Затерко Г.М. Орган опіки та піклування служби у справах дітей Чернівецької РДА розглянуто з постановленням рішенням про відмову у задоволені позову у повному обсязі. Відносини іпотеки нерухомого майна регулюються Законом України від 05.06.2003 р. N 898-IV "Про іпотеку". Статтею 1 Закону про іпотеку встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.Відповідно до ст. 37 Закону про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення   вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя. Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 589 ЦК України та статтею 20 Закону України “Про заставу” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Частиною 1 статті 35 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що в разі порушення основного зобов’язання та(або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Виконання зобов»язання може забезпечуватися також заставою, іпотекою. Ці правовідносини регулюються, зокрема, главою 49 Цивільного кодексу України (параграфи 1, 6) Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі. Ці відносини регулюються також Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». У разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов»язання не буде виконано у встановлений законом строк, якщо інше не встановлено договором або законном. Вивчення справ показало, що звернення стягнення на предмет іпотеки чи застави, в основному мали місце у разі наявності значної суми заборгованості за кредитними договорами.  Так, наприклад, за результатами розгляду судом цивільної справи за позовом ЗАТ КБ «Приват Банк» до Кучеренко О.П. та Затерко Г.М.  про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом винесено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів вказаної вище справи, при винесенні судом рішення про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки, судом ураховано всі об’єктивні дійсні обставини справи, зокрема, розмір простроченої заборгованості, пені, відсотків, а також той факт, що невиконання умов кредитного договору дає безумовне право позивачеві на звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення існуючої заборгованості за кредитним договором.  Відповідно до ст. 39 Закону України “Про іпотеку”у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь –якій особі –покупцеві. Таким чином, реалізація заставленого майна може бути реалізована відповідно до вимог ст.38 Закону України “Про іпотеку”.  Вирішуючи спір в частині позовних вимог про знаття з реєстрації та виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в предметі іпотеки, суд вважає їх обгрнутованими, виходячи із наступного. Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або  нового  власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Відповідно до ст.39 Закону України “Про іпотеку”одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. За положеннями ст.17 Закону України “Про охорону дитинства”, батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатись майновими правами дітей . Також, 30 травня 20123 року Чернівецьким районним судом винесено рішення по цивільній справі за позовом Затерко Т.П. та Кучеренко О.М. які діють в інтересах малолітнього  Кучеренка Р.М. до  ПАТ КБ «Приват Банк» та Затерко Г.М. Орган опіки та піклування служби у справах дітей Чернівецької РДА  про визнання недійсними договору іпотеки Зазначеним вище рішенням позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк»  задоволено, в рахунок погашення існуючої заборгованості по кредиту звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, а в задоволенні  позовних вимог Затерко Т.П. та Кучеренко О.М. які діють в інтересах малолітнього  Кучеренка Р.М. до  ПАТ КБ «Приват Банк»  відмовлено в повному обсязі. Житловий будинок, який є предметом договору іпотеки, належить на праві власності Затерко Г.М. і є її особистою власністю, частка майна неповнолітнього Кучеренко Р.М. у будинку відсутня. Тому для укладення договору іпотеки згода органів опіки і піклування не потрібна, оскільки, майнові права дитини не порушуються. У зв’язку із тим, що неповнолітній Кучеренко Р.М. на час укладення договору іпотеки не мав майнових прав щодо іпотечного  майна –будинку, розташованого по вул.. 40-річчя Перемоги, №2/31 смт. Чернівці Чернівецького району Вінницької області, не був зареєстрований в даному будинку, що беззаперечно доведено в судовому засіданні та документально підтверджено, відтак, для укладення такого договору дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Затерки Т.П. та Кучеренко О.М. Отже, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що судді Чернівецького районного суду при розгляді цивільних спорів зазначеної категорії дотримуються норм діючого цивільного та цивільно-процесуального законодавства, ,достатньо повно з’ясовувалися обставини справи, права та обов’язки сторін, перевірялася обґрунтованість їх доводів і заперечень, надавалася належна оцінка зібраним доказам.  щодо строків призначення справ до судового засідання і до безпосереднього розгляду. Виносяться законні та обґрунтовані рушення, ухвалені  на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, які були дослідженні в судовому засіданні. Постійно підвищують свій професійний рівень шляхом вивчення діючого законодавства. Провести детальніше узагальнення розгляду цивільних справ щодо застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна немає можливості, у зв’язку із незначною кількістю справ даної категорії. Проблемних та спірних питань у суддів Чернівецького районного суду при розгляді справ даної категорії протягом періоду, що аналізується, не виникало.

В.о. голови   Чернівецького районного суду

Вінницької області                                                                                                                               Суперсон С.П.