Чернівецький районний суд Вінницької області

09 грудня 2013, 16:13

УЗАГАЛЬНЕННЯ

звільнення від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання протягом 2011 – 2012 років

Для проведення узагальнення використовувалась обліково - статистична звітність Чернівецького районного суду за 2011 - 2012 роки, обліково - статистичні картки на кримінальні справи, кримінальні справи, Кримінальний Кодекс України, Кримінально - Процесуальний Кодекс України.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

               Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

               Звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснює виключно суд у порядку, встановленому статтями 6, 7, 7-1, 7-2,  8-10, 11-1 КПК, під час попереднього та судового розгляду справи, і виключного провадження відповідно до статей 248, 282, _______ 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК_____________.

               Статистичні дані щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності та кримінального  покарання протягом періоду, що аналізується, вбачається доцільним навести у вигляді таблиці.

	Кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності протягом 2011 року		Кількість осіб, звільнених від кримінального покарання протягом 2011 року		Кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності протягом 2012 року		Кількість осіб, звільнених від кримінального покарання протягом 2012 року
статті Кримінального кодексу України	у справах, що надійшли з обвинувальним висновком	у справах, що надійшли з постановою	у справах, що надійшли з обвинувальним висновком	у справах за поданням КВІ	у справах, що надійшли з обвинувальним висновком	у справах, що надійшли з постановою	у справах, що надійшли з обвинувальним висновком	у справах за поданням КВІ
45	0	0	0		5 (з яких 4 – під час судового розгляду; 1 – під час попереднього розгляду)	0	0
46	1	0	0		0	0	0
47	0	1	0		3 (з яких 2 – під час судового розгляду; 1 – під час попереднього розгляду)	0	0
48	3	0	0		0	0	0
49	0	0	0		1	0	1
75, 76	0	0	32		0	0	47
77	0	0	2(позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю)		0	0	3(позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю)
78	0	0		39 осіб звільнено від відбування покарання, у зв*язку із закінченням іспитового строку	0	0		27 осіб звільнено від відбування покарання, у зв*язку із закінченням іспитового строку
79	0	0	0		0	0	0
80	0	0	0		0	0	0
81	0	0	0		0	0	0
83	0	0	0		0	0	0
84	0	0	0		0	0	0
85, 86	0	0	4		0	0	0

               У Загальній частині КК України передбачено випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема:

1) у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45);

2) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46);

3) з передачею особи на поруки (ст.47);

4) у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48);

5) у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49);

6) на підставі закону України про амністію (ст. 85, 86).

               В усіх вище зазначених випадках особа звільняється від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК України умов та підстав.

               Умовою звільнення особи від кримінальної  відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

               Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

               При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового розгляду в обов*язковому порядку переконується (незалежно від того, надійшла вона до суду з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього судом постановляється (ухвалюється) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

               Рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності ухвалюється судом лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

               Судом враховується, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Такою, яка вчинила  злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути перешкодою для застосування ст. 45 КК.

               Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього,  внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

               Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Повне відшкодування завданих збитків або усунення  заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Наприклад, 25 грудня 2012 року у справі №228/1187/2012 (Провадження по справі №1/228/135/2012) судом винесено постанову про закриття провадження в кримінальній справі про обвинувачення Орностая Олександра Анатолійовича за ст. 190 ч. 1 КК України, у зв*язку із дійовим каяттям. При прийнятті вказаного рішення судом враховано, що Орностай О.А. вперше вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, у вчиненому щиро кається, переосмислив свої вчинки, зробивши для себе належні висновки, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, Орностай О.А. на стадії судового розгляду до постановлення судового рішення в добровільному порядку повністю повернув Чернівецькому районному центру зайнятості незаконно отримані державні грошові кошти в розмірі 6336,12 гривень, підтвердженням чого є відповідні квитанції, відповідно до вимог чинного законодавства звернувся з клопотанням про закриття провадження в справі, у зв*язку із дійовим каяттям. Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили. Передбачене у ст. 45 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим і здійснюється судом в порядку, встановленому ст. 7-2 КПК України, незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком.

               Умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК України) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. При цьому, потерпілим може бути лише фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілим відповідно до ч. 2 ст. 49 КПК України. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) - акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих  збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

Наприклад, 22 квітня 2011 року у справі №1-31/2011 винесено постанову про закриття кримінальної справи про обвинувачення Лозяної Олени Павлівни у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, із звільненням підсудної від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілими. При прийнятті рішення про закриття справи та звільнення підсудної від кримінальної відповідальності, судом взято до уваги, що Лозяна О.П. вперше обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, примирилася з потерпілими та повністю відшкодувала завдані нею збитки, що підтверджено в судовому засіданні показами потерпілих Ладанюка Ю.С. та Кушнір М.В., обіцяла в подальшому не вчиняти злочини, а тому відносно неї застосовано ст. 46 КК України. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили. Частиною 1 статті 27 КПК України також передбачено обов'язкове закриття справ, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, у зв'язку з примиренням останнього з обвинуваченим або підсудним.

               Особу можна звільнити від кримінальної відповідальності з передачею на поруки (ст. 47 КК України) за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Підставою такого звільнення є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Судом враховується, що особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу можуть ініціювати сам обвинувачений (підсудний) або його родичі, потерпілий, а також прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання.  Порядок порушення колективом такого клопотання визначено у частинах 1, 2 ст.10 КПК. Воно має  бути  оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.

Наприклад, 7 березня 2012 року у справі №228-354/2012 (провадження по справі № 1/228/50/2012, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком) судом винесено постанову про закриття провадження в кримінальній справі про обвинувачення Дудки Дмитра Володимировича за ст. 185 ч. 1 КК України з передачею його на поруки трудового колективу фермерського господарства «Агро – Терра» с. Лозове Чернівецького району Вінницької області. При прийнятті вказаного рішення суд врахував, що Дудка Д.В. вперше вчинив злочин середньої тяжкості, щиро кається у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, ФГ «Агро – Терра» відповідно до чинного законодавства звернулося з клопотанням про передачу Дудки Д.В. на поруки, колектив зобов*язується здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на перевиховання та виправлення Дудки Д.В., недопущення вчинення ним нових злочинів. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

21 січня 2011 року в справі №1-п-1/2011 (яка надійшла до суду з постановою слідчого органу) винесено постанову про закриття кримінальної справи про обвинувачення Маковій Олександра Юрійовича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, звільнивши від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу фермерського господарства «Бекхем» с. Шендерівка Чернівецького району Вінницької області, якщо він протягом року виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. При прийнятті вказаного рішення суд врахував, що Маковій О.Ю. у вчиненому злочині щиро кається, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, раніше не судимий, вперше вчинив злочин середньої тяжкості, добровільно спрямував свої дії по наданню допомоги слідчим органам у встановленні істини в справі, з*явившись із зізнанням про спричинення Козончуку В.В. тілесних ушкоджень; повністю відшкодував збитки потерпілій стороні, що свідчить про переосмислення Маковій О.Ю. своїх вчинків та про те, що він зробив для себе належні висновки. Трудовий колектив фермерського господарства «Бекхем» с. Шендерівка Чернівецького району Вінницької області (де Маковій О.Ю. на час винесення постанови працював різноробочим) клопоче про його звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки. Зобов*язується здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення Маковій О.Ю. в подальшому нових злочинів, своєчасно повідомляти про обставини, що перешкоджають виконання виховної функції. Постанова не оскаржувались та набрала законної сили.

               Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. В зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому судоми розрізняється зміна обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст. 48 КК України судом встановлюється, що після вчинення певного злочину обстановка  змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особа визнається такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Наприклад, 12 травня 2011 року у справі № 1-51/2011 судом винесено постанову про закриття провадження в кримінальній справі про обвинувачення Білявського Віталія Вікторовича за ст. 185 ч. 1 КК України, у зв*язку із зміною обстановки. При прийнятті вказаного рішення судом враховано, що Білявський В.В. вперше вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, у вчиненому щиро кається, повністю відшкодував збитки, завдані П*ясецькому М.А., після вчинення злочину правильно і об*єктивно оцінює свою поведінку, свої вчинки переосмислив, зробивши для себе належні висновки, зміни в особистості Білявського В.В. доводять факт його виправлення та свідчать про вірогідність не вчинення ним злочинів у майбутньому; по місцю проживання характеризується позитивно, на утриманні має малолітнього сина – Білявського Максима Віталійовича, 31.01.2011 року народження, що стверджується копією свідоцтва про народження дитини; Білявський В.В. відповідно до чинного законодавства звернувся з клопотанням про закриття провадження в справі, у зв*язку із зміною обстановки. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

               Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком  законної  сили  минули  певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 11-1 КПК України таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

               Відповідно до частин 5 та 6 ст. 7 КПК з  передбачених у статтях 48, 49 КК підстав особу може бути звільнено також від покарання.

Наприклад, 18 червня2012 року (справа № 1-1/2011 (провадження по справі №1/228/1/2012) судом винесено вирок, згідно якого Білоуса Володимира Никифоровича визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.191 ч.5, ст.366 ч.2 КК України та призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 /п*яти/ років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.366 КК України у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 /два/ роки та зі сплатою штрафу в розмірі 4500 /чотирьох тисяч п*ятисот/ гривень.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання, призначеного за ч. 2 ст.366 КК України, Білоуса В.Н. звільнити у зв’язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 75 КК України звільнити Білоуса В.Н. від призначеного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік та згідно із ст. 76 КК України покласти на нього такі обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи.

Суд при постановленні вироку врахував, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України є злочином середньої тяжкості, з моменту його вчинення Білоусом В.Н. минуло більше п*яти років, тому дійшов висновку, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України його слід звільнити від покарання за цією статтею. Вирок не оскаржувався та набрав законної сили.

               Згідно з ч. 2 ст. 44 КК України вирішення питання про закриття справи у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності покладено виключно на суди, які повинні діяти в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством.Зокрема, суд зважає на те, що направити до суду справу з постановою про її закриття у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності можуть прокурор, а за його згодою - також слідчий. Зазначені постанови,  що направляютья до судує вмотивованими. Крім даних про особу у цьому процесуальному документі  наводяться докази вчинення злочину, а також обставини, на підставі яких прокурорабо слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної  справи.

               Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, коли це є правом, а не обов'язком суду, вирішується під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК України, незалежно від того, надійшла справа до суду з постановою про її закриття чи з обвинувальним висновком.

               В постанові суду, винесеній у порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину, зазначаються умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.

               Звільняючи особу від кримінальної відповідальності, судом вирішується відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Наприклад, 13 лютого 2012 року у справі №228-205/2012 (провадження по справі № 1/228/44/2012) судом винесено постанову про закриття провадження в кримінальній справі про обвинувачення Чагаровського Андрія Олександровича за ст. 185 ч. 1 КК України з передачею його на поруки трудового колективу Мазурівського аграрного центру професійно – технічної освіти (АЦ ПТО) Чернівецького району Вінницької області.

Запобіжний захід, обраний органом попереднього слідства 25.01.2012 року відносно Чагаровського А.О., - скасувано.

Речовий доказ по справі:

- мопед марки SABUR, модель SB 50 Q-18, червоного кольору, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Чернівецького РВ УМВС України у Вінницькій області – повернуто у користування Поповичу Дмитру Вікторовичу.

Суд при призначенні покарання у виді, зокрема, виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд відповідно до ст.75 КК України ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого певні обов'язки, передбачені статтею 76 КК України.

Наприклад, 16 серпня 2011 року у справі № 1-77/2011 судом винесено вирок, згідно якого Бугу Віталія Михайловича визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки без позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів.

На підставі ст.75 КК України звільнено Бугу В.М. від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 /один/ рік.

На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

- періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.

Призначаючи покарання підсудному Буга В.М., суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного – по місцю проживання характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою, виданою квартальним комітетом №4 м. Могилів - Подільський Вінницької області від 12.05.2011 року, №301, вперше притягається до кримінальної відповідальності, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння, обставиною, що пом’якшує покарання – щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, а саме – виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, враховуючи в сукупності обставин , що пом*якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням особи винного, єдино вірним рішенням буде призначити Буга В.М. покарання у вигляді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, проте без ізоляцією його від суспільства, встановивши випробувальний термін.

Вирок не оскаржував ся та набрав законної сили.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Наприклад, 18 червня2012 року (справа № 1-1/2011 (провадження по справі №1/228/1/2012) судом винесено вирок, згідно якого Маркаряна Маркара Айказовича визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.191 ч.5, ст.358 ч.2, ч.3 КК України та призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 /п*яти/ років позбавлення з позбавленням права займатися торгівельною діяльністю строком на 2 /два/ роки та з конфіскацією особистого майна;

- за ч.2 ст.358 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 /два/ роки;

- за ч.3 ст.358 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України від покарання за ч. 2, ч.3 ст.358 КК України Маркаряна М.А. звільнено у зв’язку із закінченням строків давності.

На підставі ст.70 ч.4 КК України з врахуванням вироку Староміського районного суду м. Вінниці від 17 вересня 2010 року, шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання визначено у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п*ять/ років 8 /вісім/ місяців з позбавленням права займатися торгівельною діяльністю строком на 2 /два/ роки та з конфіскацією особистого майна.

21 серпня 2012 року у справі №228/875/2012 (провадження по справі №1/228/106/2012) судом постановлено вирок, згідно якого Семко Валерія Леонідовичавизнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 /п*яти/ років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 /два/ роки та з покладенням на нього наступних обов*язків:

- не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

- періодично з*являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої інспекції.

Призначаючи покарання підсудному Семко В.Л. суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного – по місцю проживання характеризується позитивно, у відповідності до ст.67 КК України не знайшов обставин, які б обтяжували його покарання, і за наявності обставин, які його пом’якшують – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та недопущення вчинення нових злочинів буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Проте враховуючи тяжкість злочину, особу винного – позитивна характеристика по місцю проживання та навчання, молодого віку, щиро покаявся в скоєному та обіцяє в подальшому не вчиняти злочини, та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного строку не вчинить нового злочину.

Разом з тим враховуючи, що ст.77 КК України містить вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, в якому конфіскацію майна не зазначено, суд прийшов до висновку, що додаткове обов*язкове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене ч.2 ст.307 КК України, до підсудного не застосовувати.

Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання (ст.78 КК України).

Наприклад, 14 травня 2012 року судом винесено постанову про задоволення подання старшого інспектораЧернівецького РП КВІ УДДПВП України у Вінницькій області Боднара О.В. про звільнення від призначеного покарання Котлярова О.С. Звільнено від призначеного покарання Котлярова Олексія Сергійовича, 30.03.1992 року народження, засудженого 27.04.2011 року Чернівецьким районним судом за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

При прийнятті вище вказаного рішення судом взято до уваги те, що засуджений Котлярова О.С. під час випробувального терміну порушень громадського порядку не допускав, нових злочинів не скоював, за місцем проживання характеризується позитивно, встановлені судом обов*язки виконував, тому суд прийшов до висновку, що подання необхідно задоволити, а засудженого Котлярова О.С. звільнити від призначеного покарання.

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.

Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

Наприклад, 9 вересня 2011 року судом винесено постанову про задоволення подання інспектора Чернівецького РП Шаргородського МРВ КВІ ДДПВП України у Вінницькій області Коробаєва Р.М. про звільнення від призначеного покарання Лук’яненка М.С.

Звільнено від призначеного покарання Лук’яненка Михайда Сергійовича, 07.10.1979 року народження, мешканця с. Сокіл, вул. Шота Руставелі, 26, Чернівецького району Вінницької області, засудженого 08.02.2011 року Чернівецьким районним судом за ст. 128 КК України до 1 року 2двох місяців виправних робіт з відрахуванням 10 % від заробітної плати в дохід держави.

11 жовтня 2011 р. в справі №1-п-14/2011 винесено постанову про звільнення Казьміра Анатолія Миколайовича від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України, на підставі пункту “ґ”ст. 1 Закону України “Про амністію у 2011 році”від 08 липня 2011 року, провадження по справі закрито.

При прийнятті вище вказаного рішення судом взято до уваги, що Казьмір А.М. вперше вчинив злочини, що не є тяжкими, подія мала місце до набрання законної сили Закону України “Про амністію у 2011 році”, досяг 60-річного віку, що підтверджується копією його паспорта, а тому підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, на підставі п. “ґ” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року.

Проблемних та спірних питань, труднощів при розгляді справ вище зазначеної категорії у суддів Чернівецького районного суду не виникало.

В. о. голови Чернівецького районного суду

Вінницької області Суперсон С.П.

Узагальнення звільнення від кримінальної відповідальності