УЗАГАЛЬНЕННЯ розгляду Чернівецьким районним судом протягом 2013року та першого півріччя 2014 року кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми

 УЗАГАЛЬНЕННЯ

розгляду Чернівецьким районним судом протягом 2013року та першого                   півріччя 2014 року             кримінальних справ про злочини,

вчинені неповнолітніми

На виконання контрольного завдання апеляційного суду Вінницької області від 18.09.2014 року, № 931/1-08/2014 Чернівецьким районним судом проведено узагальнення розгляду протягом 2013 та першого півріччя 2014  року  кримінальних справ, вчинені  неповнолітніми.

Для проведення узагальнення використовувались статистична звітність Чернівецького районного суду, кримінальні справи щодо неповнолітніх, обліково – статистичні картки на справи щодо неповнолітніх, Кримінальний кодекс України, Кримінальний – процесуальний кодекс України.

Проведеним узагальненням встановлено, що до Чернівецького районного суду протягом вказаного періоду для розгляду надійшло та перебувало в провадженні  8 кримінальних справ відносно  9 неповнолітніх: 6 кримінальні справи щодо неповнолітніх -  розглянуто, з них 4 справи відносно 5 неповнолітніх розглянуто із постановленням обвинувального вироку, по 2  справах відносно  2 неповнолітніх винесена ухвала про закриття кримінального провадження. Дві кримінальна справа відносно двох неповнолітніх перебувають на розгляді.

Чернівецьким районним судом з метою забезпечення якості та оперативності розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх, забезпечення виконання вимог Конституції України, КПКУ, законів та інших правових актів про захист прав неповнолітніх у кримінальному судочинстві, розгляд кримінальних справ даної категорії закріплено за ювенальними суддями, а саме суддями з числа найбільш кваліфікованих та досвідчених, які володіють специфікою їх розгляду.

            Справами про злочини, вчинені  неповнолітніми,  є такі справи , у яких суб’єкт злочину досяг віку кримінальної відповідальності (14, 16 років), але не досяг 18 – річного віку до моменту провадження в кримінальній справі. Провадження в справах про злочини, вчинені неповнолітніми характеризуються певними особливостями, що мають на меті повне забезпечення прав та законних інтересів неповнолітнього в кримінальному процесі, створити додаткові гарантії встановлення істини, необхідні умови для виховного та профілактичного впливу на правопорушників і на осіб, які їх оточують. Правила провадження  по даній категорії справ враховують вікові, психологічні та інші властивості особи, яка притягується до відповідальності. В КПК України міститься спеціальний розділ, який визначає порядок провадження по справах щодо неповнолітніх. Проте, зосереджені в ньому норми не замінюють, а доповнюють загальні правила провадження, є додатковими гарантіями встановлення істини по справі.

            Суттєві особливості має предмет доказування по даних справах.

            Так, при провадженні кримінальних справ в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину  і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрати закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

            При розгляді в суді справ про злочини, вчинені неповнолітніми, крім зазначених обставин, судді в обов’язковому порядку також з’ясовують:

            - вік неповнолітнього (дату, місяць , рік народження);

            - стан здоров’я та загальний розвиток неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з душевним захворюванням, також з’ясовується, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;

            - характеристику особи неповнолітнього. Для цього збираються дані про те, де він навчався або працював, як ставився до навчання або роботи, з’ясовується його поведінка за місцем навчання або роботи та за місцем проживання. Також з’ясовується, чи не вчиняв він правопорушень, чи не перебував на обліку в  службі у справах неповнолітніх, які заходи впливу до нього застосовувались;

            - умови життя та виховання неповнолітнього. Для цього суддями з’ясовуються дані про родину неповнолітнього, про його батьків або осіб, які їх замінюють, про побутове оточення, зв’язки, обставини вдома та в колективі, де він працював або навчався;

            - обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього. Такими обставинами визнається бездоглядність з боку батьків, недоліки в діяльності служби у справах неповнолітніх та інші обставини, які безпосередньо привели до формування злочинного наміру і штовхнули на злочини;

            - наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

       Вищезазначені обставини з’ясовуються і за умови, що за час провадження досудового слідства чи судового розгляду справи особа, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці, досягла повноліття.

       Для встановлення перелічених обставин судді допитують батьків неповнолітнього і осіб, які добре знають умови життя і виховання неповнолітнього, витребовують документи, які підтверджують обставини, що перевіряються.

      Відповідно до ч.4 ст. 134 КПК неповнолітній підсудний викликається до суду через батьків або інших законних представників, тобто повістка вручається його батькам або іншому законному представнику, а вони в свою чергу зобов’язані забезпечити явку неповнолітнього. Інший порядок виклику допускається лише у випадку, коли це обумовлено обставинами справи.

       В судове засідання викликаються також батьки або інші законні представники неповнолітнього обвинуваченого. У підготовчій частині судового засідання законному представнику неповнолітнього обвинуваченого судом роз’яснюється право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. При необхідності суд також заслуховує покази батьків чи інших законних представників.

        Крім того, про час та місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу у справах неповнолітніх та міліцію у справах неповнолітніх, а також в необхідних випадках викликає їх представників в судове засідання.

        Так в провадженні Чернівецького районного суду перебувала кримінальна справа  № 150/266/13-к (суддя Ц.) по обвинуваченню неповнолітнього А., 26.02.1998 року народження, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого  ч.1 ст.185 КК України. Законним представником неповнолітнього  обвинуваченого А. являлася його сестра – А.. Однак, у зв’язку з із її неодноразовим неприбуттям  в судове засідання судовий розгляд кримінального провадження відкладався, що призводив до тяганини та унеможливлював оперативність розгляду кримінального провадження. У зв’язку з вказаними фактами та за клопотанням прокурора суддею було винесено ухвалу  про залучення до участі у кримінальному провадженні працівника Служби  у справах дітей Чернівецької районної державної адміністрації  О., як законного представника неповнолітньому  А..

          Що стосується строків призначення до розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх, то судді Чернівецького районного суду чітко та неухильно дотримуються вимог ст.  314 та 316 КПК України, а саме, всі справи були призначені до підготовчого судового засідання  не пізніше 5 діб з дня надходження до суду; судовий  розгляд призначався не пізніше 10 днів  після постановлення ухвали  про його призначення.

        Під час підготовчого судового засідання по  справах  щодо осіб, які обвинувачується у вчиненні злочину у віці до 18 років, суддями Чернівецького районного суду обов’язково з’ясовується, чи не було порушено її право на захист, так як забезпечення підозрюваному, обвинуваченому,  підсудному,  засудженому  і виправданому права на захист відповідно до положень  ст.  59,  ч.2  ст.  63  і  п.6  ч.3 ст. 129 Конституції України  й  чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства,  важливою  гарантією  об'єктивного розгляду справи та запобігання  притягненню до  кримінальної  відповідальності невинуватих осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003  N 8). Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КПК України суд зобов’язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений його не залучив. Захисник залучається судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 КПК України.

        Пунктом 1 частини 2 статті 52 КПК України участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь – яких сумнівів у тому, що ця особа є повнолітньою. А тому відповідно до ст.49 та 53 КПК України, суддями Чернівецького районного суду постановляється ухвала, якою доручалося відповідному органу (установі, уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені в ухвалі час і місце для участі у кримінальному провадженні.

         Наприклад, суддею Чернівецького районного суду Ц. по справі № 150/168/14-к було винесено ухвалу про доручення Вінницькому обласному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Пирогова, 82 с. Вінниця, 21036), як органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити неповнолітньому Л., 17.06.1996 року народження, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття в приміщення Чернівецького районного суду Вінницької області для участі у кримінальному провадженні.

         Вироки щодо неповнолітніх постановляється з дотриманням правил, передбачених  КПК України при цьому судді зважено підходять до призначення покарання неповнолітнім. Коли йдеться про кримінальну відповідальність та покарання неповнолітніх, то має значення виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх закон забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, передбачає особливості притягнення їх до відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування. Підстава кримінальної відповідальності неповнолітніх та її принципи такі ж, які діють стосовно повнолітніх осіб, проте законодавством встановлюються більш широкі, ніж щодо повнолітніх, умови звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема із застосуванням примусових заходів виховного характеру,  обмеження щодо суворості видів і розмірів покарань та інших заходів кримінально - правового характеру, передбачаються більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання, а також регламентуються вимоги щодо погашення і зняття судимості.

        При призначенні покарання неповнолітнім суд дотримується принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація. Неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п.3 ч.1 ст.  66 КК є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково враховується при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття.

Наприклад, в провадженні Чернівецького районного суду перебувала кримінальна справа  № 150/266/13-к (головуюча по справі суддя Ц.) відносно неповнолітнього А.  Здобуті на досудовому розслідуванні та дослідженні в судовому засіданні докази в сукупності доводили вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України – крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна.  Та призначаючи обвинуваченому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного – позитивно характеризувався як по місцю проживання, так і по місцю навчання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався,  злочин вчинено неповнолітнім, обставини, які пом’якшували покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку. Обираючи покарання обвинуваченому А., суд виходив із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховував визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, передбачені ст.66 КК України обставини, що пом’якшують покарання та передбачені ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання, і з урахуванням особи винного, пришов до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі, однак, зі звільненням від його відбування та застосуванням заходу виховного характеру.  А саме на підставі ст.105 КК України  відносно А. застосовано  захід виховного характеру з передачею його під нагляд опікуна А. строком на 1 рік.

Також, по 2  кримінальних справах відносно  2 неповнолітніх, суддями Чернівецького районного суду, було винесено  ухвали про закриття кримінального провадження в зв’язку з  примиренням обвинуваченого з  потерпілим.

Наприклад, в судовому засіданні потерпіла Б. ( по справі  № 150/287/14-к стосовно неповнолітнього О. обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України) заявила клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв’язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим та відшкодуванням збитків. Враховуючи те, що прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого, а також те що  О. вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, у вчиненому щиро каявся, переосмислив свої вчинки, зробивши для себе належні висновки, по місцю проживання характеризуються позитивно, на утриманні мав неповнолітню дитину, в добровільному порядку повністю відшкодував потерпілій завдані збитки, та те, що обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з підстав, передбачених с. 46 КК України, пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого О..

Протягом 2013 року та першого півріччя 2014 року судові рішення Чернівецького районного суду по двох  кримінальних справах про злочини, вчинені 3 неповнолітніми, оскаржувалися в апеляційному порядку, та в обох випадках апеляційні скарги задовольнялися частково.

Наприклад, вироком Чернівецького районного суду  справі № 150/400/13 – к   обвинуваченого К. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого  ст.122 ч.1 КК України  та призначино покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі ст.ст.103  ч.1,  104 КК України  К. звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, передавши К. під нагляд батьку К.. Відповідно до  ст.76 КК України  зобов'язано К. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінальної міліції у справах дітей, повідомляти органи кримінальної міліції у справах дітей про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнути з  К., на користь потерпілого З. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу – 4 (чотири) тисячі гривень, в рахунок понесеної матеріальної шкоди – 1000 (тисяча) гривень та в рахунок моральної шкоди - 2000 грн. ( дві тисячі).

Прокурор у кримінальному провадженні  А. та  представник потерпілого  З. – З., не погоджуючись з даним  рішенням суду, подали апеляційні скарги.

Апеляційний суд Вінницької області розглянувши апеляційні скарги  З., та прокурора А. ухвалив рішення про їх часткове задоволення. А саме,  вирок Чернівецького районного суду Вінницької області  від 12 серпня 2013 року відносно обвинуваченого К. у вчиненні  кримінального  правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України змінити.

Вважати  засудженим К. у вчиненні  кримінального правопорушення, передбаченного ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі. Відповідно до ст.. 104 КК України звільнити  К. від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік. Зобовязати  батька обвинуваченого К. – К.  наглядати за обвинуваченим К.  та проводити з ним виховну роботу.

У резулятивній частині змінити вказівку щодо зобов’язання К. відповідно до ст.. 76 КК України  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінальної міліції у справах дітей, повідомляти органи кримінальної міліції у справах дітей про зміну місця проживання, роботи або навчання зазначивши, що відповідно до ст. 76 КК  України зобов’язання К. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально – виконавчої інспекції, повідомляти кримінально – виконавчу інспекцію у справах дітей про зміну місця проживання.

         Стягнути з законного представника обвинуваченого К. – К. на користь  потерпілого  З. моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

         В решті вирок К. – залишити без змін.

         Проведеним узагальненням встановлено, що протягом 2013 року  та першого півріччя 2014 року випадків  здійснення судового провадження  за участю неповнолітнього  у закритому судовому засіданні (ч. 2 ст.27 КПК України), в Чернівецькому районному суді не було.

         Провести детальніше узагальнення розгляду кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, не має можливості, у зв’язку із незначною кількістю справ даної категорії, що перебували в провадженні Чернівецького районного суду протягом 2013 року та першому півріччі 2014 року.

           Проблемних та спірних питань у суддів Чернівецького районного суду при розгляді справ даної категорії протягом періоду, що аналізується, не виникало.

Голова Чернівецького районного суду

Вінницької області