Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Правовий аналіз
судової практики вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013-2014 роки
19 червня 2014 року с.Мазурівка
Відповідно до листа Апеляційного суду Вінницької області від 11.06.2014р. за №575/1-09/2014 Чернівецьким районним судом Вінницької області проведено правовий аналіз судової практики вирішення процесуальних питань, пов*язаниих з виконанням судових рішень у цивільних справах за 2013-2014 роки.
Для проведення правового аналізу використано статистичну звітність Чернівецького районного суду за 2013-2014 роки, згідно якої за вказаний період надійшло 57 заяв та подання,пов*язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, з яких: 8 заяв про видачу дубліката виконавчого листа, 1 заява про поновлення пропущеного строку для пред*явлення виконавчого документа до виконання, 5 заяв про відстрочку виконання рішення, 4 подання про оголошення розшуку боржника, 1 подання про примусове проникнення до житла боржника, 1 подання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, 19 подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, 2 заяви (подання) про заміну сторони виконавчого провадження, 15 заяв про роз*яснення рішення.
За результатами розгляду даних заяв (подання): 51 заяву (подання) задоволено, 2 - залишено без розгляду, 2 – повернуто, 2 - відмовлено у задоволенні заяви (подання).
Також за вказаний період ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.02.2014р. скасовано ухвалу Чернівецького районного суду від 07.06.2011року про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним свої обов*язків та передано подання на новий розгляд до Чернівецького районного суду, за результатами розгляду якого ухвалою Чернівецького районного суду від 17.03.2014 року подання залишено без розгляду на підставі заяви в.о. начальника відділу ДВС Чернівецького РУЮ.
Провівши вказаний аналіз судової практики та обговоривши вказану тему на нараді суддів, можна дійти висновку, що в переважній більшості справ у суддів не виникає проблем із застосуванням розділу VI Цивільного процесуального кодексу України, однак, застосування деяких норм матеріального та процесуального права підлягають більш детальному роз*ясненню, зокрема:
І. Питання, пов*язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Для примусового виконання рішення, яке набрало законної сили,видається виконавчий лист — письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом, і зобов'язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду і сприяти державному виконавцю у примусовому їх виконанні.Виконавчий лист видається не пізніше наступного дня після набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили, а в справах, у яких допущено негайне виконання, — в день його постановлення.
Відповідно до ст.223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.Стаття 294 ЦПК України встановлює строки апеляційного оскарження, зокрема, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.Тобто норми ЦПК України ставлять момент набрання рішенням законної сили, яке було проголошено в судовому засіданні без участі особи, яка брала участь у справі, в залежність з датою отриманням копії цього рішення такою особою.
Відтак, за відсутності в матеріалах справи доказів отримання заочного рішення чи рішення, проголошеного без особи, яка брала участь у справі, виникають проблеми з визначенням дати набрання законної сили таким рішенням та, відповідно, можливості видати виконавчий документ на виконання вказаного рішення.
ІІ. Суд, який постановив рішення, може надати відстрочку або розстрочку його виконання, а також змінити чи встановити спосіб і порядок виконання. Обставини, що викликають відстрочку або розстрочку виконання, слугують підставою зміни чи встановлення способу і порядку виконання можуть мати суб'єктивний та об'єктивний характер, але бути єдиними в своїй суті — повинні ускладнювати виконання рішення або робити виконання неможливим. Стаття 36 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 373 ЦПК України їх тільки називає, але не розкриває змісту, а також для зміни способу і порядку виконання встановлено аналогічні підстави як для відстрочки і розстрочки виконання рішення. Однак, обставини, що ускладнюють виконання в одних справах, можуть бути обставинами, що роблять виконання неможливим у інших.
Отже, для відстрочки і розстрочки виконання та зміни способу і порядку виконання існують різні підстави. Для відстрочки і розстрочки — обставини, що ускладнюють виконання, для зміни чи встановлення способу і порядку виконання — обставини, що роблять виконання неможливим. Такі уточнення доцільно було б внести до ст. 373 ЦПК.
ІІІ. Згідно ст.377 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Статтею 377 ЦПК України визначено, що питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Нормами даних статей встановлено, що дані подання ДВСУ розглядаються судом невідкладно, без виклику чи повідомлення, зокрема, боржника, чим фактично позбавлено боржника довести факт виконання рішення суду добровільно чи неможливості виконання рішення суду з об*єктивних причин, що, в подальшому, служить підставою для подання боржником апеляційної скарги на ухвалу суду, якою задоволено подання ВДВС.
Окрім того, подання, подані на підставі ст.ст.376-377-1 ЦПК України підлягають розгляду негайно, відтак, потребує роз*ясненню необхідність виконання вимог процесуального закону про постановлення ухвал щодо відкриття провадження у справах цієї категорії в порядку ст. 122 ЦПК України.
Також потребує законодавчого регулювання визначення поняття «ухилення боржника від виконання рішення суду», оскільки неявка боржника до державного виконавця та невиконання боржником покладеного на нього зобов'язання після закінчення строку добровільного виконання рішення суду, в одних випадках визнаються судами як ухилення від виконання рішення суду та є підставою для задоволення подання державного виконавця, а в інших – ні.
ІV. Хоча проведення узагальнення окреслено розділом VІ Цивільного процесуального кодексу України, до кола питань, пов*язаних з примусовим виконанням судових рішень, слід віднести вирішення питання про роз*яснення судового рішення, порядок розгляду якого регулюється ст.221 ЦПК України.
Якщо рішення є незрозумілим у визначенні розміру задоволеної вимоги, у встановленні обсягу визнаних прав та ін., які перешкоджають його правильному виконанню, то дані недоліки рішення можуть бути усунені в порядку його роз'яснення судом, який вирішив справу.
Стаття 34 Закону «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю в разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Оскільки виконавчі листи видають суди першої інстанції на виконання своїх рішень, а також рішень апеляційної чи касаційної інстанцій, і містять тільки резолютивну частину рішення, відтак, слід узгодити норми ст.221 ЦПК України та ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» в частині суб*єкта роз*яснення рішення, яке підлягає виконанню, зокрема, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд, який прийняв рішення (а не суд, який видав виконавчий документ), за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз*яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, і саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду. Відтак, законодавче врегулювання спірних питань, пов*язаних з виконанням судових рішень та однакове застосування судами відповідних норм матеріального та процесуального права, вплине на дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Суддя Чернівецького районного суду Кушнір Б.Б.
_03_03.png)
