Те,які питання суддя задає під час судового засідання, а також те, що суддя проводив наукові дослідження, які дотичні до проблематики, яка є предметом розгляду у справі, не може бути підставою для сумнівнів у неупередженості судді

✔️13 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою прийняла до розгляду справу № 908/137/18. Мотивувала ухвалу тим, що наявна виключна правова проблема, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовної практики у суспільно значимих відносинах щодо процедури примусового викупу акцій міноритарних акціонерів.
✔️У судовому засіданні 4 лютого 2020 року представник ОСОБА_2 зачитала його заяву про відвід судді ОСОБА_15, вважаючи, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості й об`єктивності цієї судді. Звертає увагу на те, що кожен суддя щодо якого є щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу.
✔️Мотивує заяву так :
- висловлювання ОСОБА_15 у докторській дисертації 2006 року, в якій, зокрема, досліджений механізм процедури примусового викупу акцій міноритарних акціонерів («squeeze-out»), дають підстави засумніватися, що суддя ОСОБА_15 спроможна вирішувати справу справедливо, з дотриманням принципу рівності сторін, без дискримінаційних та упереджених ставлень до менш платоспроможних прошарків населення, її бажання надавати переваги в захисті тим, хто в цьому має потребу, та вживати заходи для запобігання зловживання цивільними правами;
- ставлення судді-доповідача до міноритарних акціонерів не змінилося з 2006 року, що засвідчує публікація цієї судді на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» та питання судді до учасників судового процесу у судовому засіданні 13 листопада 2019 року;
- публічні виступи судді-доповідача засвідчують, що єдиним способом захисту прав міноритарних акціонерів може бути оскарження ціни викупу акцій;
- вказані обставини й «особливе» ставлення до міноритарних акціонерів пояснюють, чому суддя-доповідач не звернулася до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку з питання, яке стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
✔️За приписами частини першої статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
✔️Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 35 ГПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
✔️Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
✔️Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
✔️Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
✔️✔️Висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 35 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на помилковість аргументу ОСОБА_2 про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», на яку вказав ОСОБА_2 , ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
✔️Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
✔️Велика Палата Верховного Суду вважає, що поведінка судді-доповідача не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи № 908/137/18. Взагалі не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді те, які питання він задав під час судового засідання, а також те, чи використав як доповідач або не використав право на звернення до членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку у зазначеній справі. Крім того, немає жодної з визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 35 ГПК України підстав для відводу судді-доповідача.
✔️✔️Той факт, що ОСОБА_15 проводила наукові дослідження, які у певній частині стосувалися процедури примусового викупу акцій міноритарних акціонерів, або публічно висловлювалася з питань, які дотичні до означеної проблематики, а не до справи № 908/137/18, не можуть бути підставами для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у судді. Зрештою, очевидно, що думка судді-доповідача не є визначальною для формування позиції Великої Палати Верховного Суду у будь-якій справі. А з науковими працями як судді-доповідача у справі № 908/137/18, так і інших вчених з питань, які дотичні до предмету цієї справи, судді Великої Палати Верховного Суду могли ознайомитися у різні роки, зокрема задовго до початку розгляду справи № 908/137/18.