Незалежно від визнання вини особа звільняється у зв’язку із закінченням строків давності від кримінальної відповідальності, а не від покарання. Такий висновок зробив ВС в постанові №566/554/16-к

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

12 листопада2019 року                                 м.Київ                               №566/554/16-к

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого — ЛАГНЮКА М.М.,
суддів: КОРОЛЯ В.В. та МАКАРОВЕЦЬ А.М. —

розглянув касаційну скаргу прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14.02.2019 в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових

розслідувань від 15.04.2016 за №12016180160000125, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця смт Млинів Рівненської області, який проживає за Адресою 1, такого, що судимості не мав, у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 13.11.2018 Особу 1 засуджено за ч.1 ст.125 КК до покарання у вигляді громадських робіт на термін 120 год.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК Особу 1 звільнено від відбуття покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватим за скоєння злочину за таких обставин.

15.04.2016, о 10:40, Особа 1, перебуваючи на вулиці біля господарства в с.Озліїїв Млинівського району Рівненської області, в якому проживає, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вирішив умисно заподіяти тілесні ушкодження Особі 2, який в цей час проїжджав повз нього велосипедом.

Реалізуючи свій протиправний намір, Особа 1 з метою заподіяння тілесних ушкоджень Особі 2

наказав йому зупинитися. Після того як останній зупинився, Особа 1 підійшов до нього та умисно ударив рукою в обличчя, в результаті чого потерпілий впав на землю.

Після того як потерпілий Особа 2 підвівся, Особа 1 умисно завдав йому ще не менш як три удари у ділянку голови.

У результаті завданих ударів Особа 1 заподіяв потерпілому Особі 2 легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою РАС від 14.02.2019 змінено вирок Млинівського райсуду від 13.11.2018 щодо Особи 1.

Особа 1 вважається засудженим за ч.2 ст.125 КК та на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК його звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам процесуального закону, є немотивованим, а також містить взаємовиключні рішення,

оскільки за наявності підстав для застосування статті 49 КК апеляційний суд мав відповідно до стст.284, 417 Кримінального процесуального кодексу скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження із звільненням від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Отже, вирок суду не може містити суперечностей, які ставлять під сумнів суть прийнятого остаточного рішення, яке за своїм змістом має бути зрозумілим і виключати можливість ухвалення іншого рішення.

Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у

випадку встановлення передбачених у ст.49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст.74, ст.49 КК може звільнити від нього засудженого.

Згідно з приписами п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК особу також може бути звільнено від покарання за вироком суду з підстав, передбачених ст.49 цього кодексу.

Звільнення від покарання з наведеної підстави застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до ст.49 КК. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за неналежною обставиною та вимагає закриття справи у зв’язку з відсутністю

в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у скоєнні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч.5 ст.74 вказаного кодексу.

У цьому провадженні суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наведених положень закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Особа 1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження щодо нього у зв’язку із закінченням строків давності.

Суд першої інстанції ухвалою від 9.11.2018 відмовив у задоволенні такого клопотання з огляду на невизнання ним своєї вини, постановив щодо нього вирок та звільнив від призначеного покарання.

Суд апеляційної інстанції, з’ясувавши необхідність звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності відповідно до умов, визначених у ст.49 КК, та клопотання останнього про закриття на цих підставах кримінального провадження щодо нього, змінив вирок суду першої інстанції та звільнив Особу 1 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Проте такі рішення не відповідають наведеним вимогам закону, а визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК.

У зв’язку із цим суд першої інстанції незалежно від визнання Особою 1 вини мав би звільнити його від кримінальної відповідальності, а не від покарання, як він це зробив. В той же час апеляційний суд за результатами розгляду кримінального провадження мав скасувати вирок суду першої інстанції, звільнити Особу 1 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

З огляду на встановлені касаційним судом обставини та повне з’ясування судами підстав для звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності колегія суддів вважає за необхідне скасувати як вирок суду першої інстанції на підставі ч.2 ст.433 КПК, так і ухвалу апеляційного суду, а провадження закрити.

Разом з тим касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки немає потреби призначати новий розгляд у суді апеляційної інстанції, як це пропонує прокурор, бо у матеріалах провадження наявні всі передбачені законом підстави для прийняття такого рішення у суді касаційної інстанції.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438 КПК, ВС

постановив:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 13.11.2018 в порядку ч.2 ст.433 КПК та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14.02.2019 щодо засудженого Особи 1 скасувати.

На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК Особу 1 звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження щодо Особи 1 закрити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.