Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акту: За нормами ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Однак, подекуди суди через свої помилки порушують це правило.
У даній справі прокурором на рішення місцевого та апеляційного судів подано касаційну скаргу з тих підстав, що місцевим суд при виборі засудженому міри покарання за ч. 2 ст. 186 КК України попри наявність кваліфікуючої ознаки «повторність» усупереч ч. 4 ст. 67 КК України визнав рецидив злочину обтяжуючою покарання обставиною, що на думку прокурора є зміни судових рішень.
Надаючи оцінку таким доводам Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду із ними не погодився.
У своїй постанові ККС вказав, що відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Проте, помилка судів першої та апеляційної інстанцій жодним чином не вплинула на висновки суду про подію злочину, про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, не позначилася на правильності кваліфікації суспільно небезпечного діяння, на справедливості обраного засудженому виду та розміру заходу примусу, а також на порядку його відбування, що не заперечується прокурором у поданій касаційній скарзі. Таким чином, сама по собі вказана помилка не потягла за собою негативних наслідків, які слугують безумовними підставами для втручання у вирок та його зміни.