Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акту: Відповідно до норм статті 86 Кримінального процесуального кодексу Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Одночасно відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод у разі отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
У даній справі апеляційним судом постановлено виправдувальний вирок стосовно особи, яка обвинувачувалась за ст. 119 КК України з зв’язку із визнанням недопустимим протоколу слідчого експерименту, проведено за участі підозрюваного та висновку судово-медичної експертизи ,яку було проведено з урахуванням даних отриманих під час проведення зазначеної слідчої дії.
Вказане рішення було оскаржено прокурором у касаційному порядку.
Касаційний кримінальний суд підтримав позицію суду апеляційної інстанції та вказав, що відповідно до положень процесуального закону недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно матеріалів справи з участі підозрюваного проведено слідчий експеримент, за результатами якого складено протокол. В протоколі зазначено, що підозрюваному роз'яснені права, передбачені статтями 66, 67 КПК України, та попереджено про кримінальну відповідальність передбачену статтями 384, 385 КК України.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що диспозиції зазначених статей Кримінального кодексу України стосуються інших учасників судового розгляду, а головне те, що права особи в статусі підозрюваного визначені в ст. 42 КПК України, взагалі роз'яснені не були.
Процесуальним законом визначений обов'язок суду визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, що у наслідку має визнання таких доказів недопустимими.
Але право відмовитися давати показання підсилене обов'язками бути про нього повідомленим, оскільки право мовчати і не свідчити проти самого себе вимагає не тільки того, щоб особу не примушували це робити, а й того, щоб її негайно і достатнім чином повідомили про це право; до того ж, існування цього обов'язку належить окремо виділити у контексті права не свідчити проти самого себе і права мовчати..
На підставі чого судом апеляційної інстанції протокол слідчого експерименту обґрунтовано визнано недопустимим доказом на підставі п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України у зв'язку з істотним порушенням прав.
_03_03.png)
