ВП/ВС:Особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим, якщо кримінальним правопорушенням потерпілому заподіяна смерть (ВС ВП №439/397/17)

Фабула судового акту:  Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №439/397/17 (провадження №13-66кс18).

Прокурор у касаційній скарзі просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурором стверджувалось, що суд першої інстанції ототожнив примирення та відшкодування шкоди, що не відповідає положенням ст. 46 КК України. Судами при звільненні особи від кримінальної відповідальності не встановлено та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для висновку про можливість такого звільнення.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.10.2018, на підставі частини 5 статті 434-1 КПК України, дане кримінальне провадження передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему.

В свою чергу, колегією суддів вказано на відсутність єдиної судової практики у випадку застосування ст. 46 КК України в разі заподіяння злочином смерті потерпілому. 

Велика Палата Верховного Суду, з метою вирішення даної виключної правової проблеми,звернулась до визначення поняття «потерпілий» у рамках кримінального права та кримінального процесу

Встановивши, що поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, а також здійснивши аналіз положень ч. 6 ст. 55 КПК України (якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб), Велика Палата дійшла наступного висновку:

«Право на примирення у ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть, під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України».

Щодо визначення поняття «відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди» у контексті положень ст. 46 КК України, позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що позбавлення життя людини є наслідком, який має незворотний характер.

Велика Палата Верховного Суду: «Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті, як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України».