Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулась до суду з позовом до міської ради про визнання права власності на спадкове майно. Позивач зазначала, що після смерті її батька відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, житлового будинку та грошових вкладів. Вона є спадкоємицею майна померлого за законом, у встановленому порядку прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але спадщину на житловий будинок та земельну ділянку під будинком не оформила через відмову нотаріуса у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це нерухоме майно.
Згідно із технічним паспортом право власності на спірний будинок станом на 1 січня 1988 року було зареєстровано в сільській раді на її батька, що згідно із діючим на той час законодавством було достатньою підставою для підтвердження права власності на вказане нерухоме майно.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили особі у задоволенні позову. Суд першої інстанції зазначив, що у позивача у справі є правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку, які належали померлому, а тому у неї відсутні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Апеляційний суд вказав на те, що позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав у зв'язку з тим, що за наявності правовстановлюючих документів на спадкове майно спадкоємець, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, їх безпідставно не надав нотаріусу.
ВС визнав висновок судів передчасним та таким, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи, скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВС звернув увагу на те, що свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння та державний акт про право власності на земельну ділянку, видані померлому за його життя, не містять назви вулиці та номеру будинку.
Сільська рада вказала, що власником господарства по зазначеній позивачем адресі є інша особа, а також наголосила на неможливості визнання у зв'язку із цим права власності в порядку спадкування за законом за законом. Такі відомості органу місцевого самоврядування об'єктивно підтверджуються даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому ВС дійшов висновку, щодо наявності спору про право на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за вказаною позивачем адресою, між позивачем та іншою особою, що є перешкодою для спадкоємця у оформленні права власності на спадкове нерухоме майно у нотаріальному порядку.
ВС також звернув увагу на те, що наявність чинної і не оскаржуваної позивачем постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадковий будинок та земельну ділянку є додатковою перешкодою для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки законом не передбачений повторний розгляд питання, якщо перше вирішено по суті.
ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку доводам сторін про те, що існують об'єктивні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку і безпідставно відмовили позивачу у праві захистити свої спадкові права у судовому порядку (постанова від 19.12.2018 у справі № 674/1307/15-ц).
_03_03.png)
