Вирок за військовий злочин

26 лютого 2026 Чернівецьким районним судом Вінницької області ухвалено вирок відносно військовозобов’язаного за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений перебуваючи на військовому обліку у відповідному РТЦК та СП, відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнаний придатним за станом здоров’я до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони, не маючи передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у приміщенні службового кабінету РТЦК та СП в категоричній формі відмовився від отримання повістки з вимогою з'явитись у визначені години та день до збірного пункту на території відповідного РТЦК та СП з метою призову по мобілізації до військової частини.

У зв'язку із цим, працівниками відділу РТЦК та СП було складено акт відмови від отримання повістки та доведено його зміст до відома військовозобов’язаного.

У подальшому, не маючи на те поважних причин, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння та реалізовуючи свій умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, не з'явився до збірного пункту.

У судовому засіданні обвинувачений у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, вину не визнав зазначивши, що він в приміщенні відповідного РТЦК та СП не був і повістку йому не вручали.

При призначенні покарання судом враховано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

На підставі викладеного, з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, стан здоров`я, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також беручи до уваги висновок органу пробації, суд прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст.336 КК України.

З урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту України, суд прийшов до висновку, що вчинений військовозобов’язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням не відповідатиме суспільному інтересу в державі, створюватиме в очах суспільства в цілому негативне враження безкарності під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Вироком суду військовозобов’язаного визнано винним у пред’явленому обвинуваченні і призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Станом на час публікації даної інформації ухвалений вирок суду ще не набув чинності.

За повідомленням прес-секретаря суду