Направлення копії судового рішення учасникам справи в електронній формі у разі наявності в особи офіційної електронної адреси є належним виконанням судом обов`язку з направлення копії судового рішення

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

ЄСПЛ зауважував, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів («DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до статті 121 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У статті 122 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У частині другій цитованої статті зазначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У рішенні від 03 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» («PONOMARYOV v. UKRAINE», № 3236/03).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення. Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції («USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13).

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач та його представник були присутніми в судовому засіданні 14 липня 2022 року під час проголошення вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Повний текст рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2022 року виготовлено 19 липня 2022 року та 20 липня 2022 року доставлено в електронному виді на електронну адресу представника позивача Чумаченка С. О. ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час подання позову надав також заяву про електронне сповіщення з проханням надсилати процесуальні документи в електронному виді на зазначену електронну адресу.

До клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції заявник надав заяву від 27 липня 2022 року, подану на ім`я Чумаченка С. О. , з повідомлення про припинення договору надання правової допомоги від 29 грудня 2021 року. Водночас на момент ухвалення рішення та отримання його копії повноваження представника позивача не були припинені.

У матеріалах справи є заява позивача від 02 серпня 2022 року про видачу копії рішення у справі, проте відмітка про його отримання датована лише 16 вересня 2022 року. До клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 додав довідку про те, що він з 15 вересня 2022 року перебуває на військовій службі.

Із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку 17 жовтня 2022 року, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 01 листопада 2022 року Одеський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не містить посилань на причини та обставини, що об`єктивно перешкоджали та унеможливили подачу апеляційної скарги у визначений законом строк. Також суд встановив обов`язок сплатити заявнику судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 21 листопада 2022 року Одеський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виснував, що підстави, наведені заявником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є неповажними.

Верховний Суд погоджується з цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Щодо порядку вручення судових рішень після 05 жовтня 2021 року

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

До визначення Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених ЦПК України дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС суд вручає судові рішення в паперовій формі (підпункт 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Відповідно до положень підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Вища рада правосуддя у цьому повідомленні зазначила, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктом 15.14 підпункту 15 пункту 1 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України. Такі дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

Отже, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

З цього момент суд направляє судові рішення учасникам справи в електронній формі у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про застосування у спірних процесуальних правовідносинах висновку Верховного Суду, зробленого в ухвалі від 22 квітня 2022 року у справі № 373/391/21 (провадження № 61-2141ск22), про те, що належним врученням судового рішення є надсилання його учаснику справи в паперовій формі, такі висновки зроблені Верховним Судом до початку функціонування окремих підсистем ЄСІТС. Так, Верховний Суд в ухвалі від 22 квітня 2022 року у справі № 373/391/21 (провадження № 61-2141ск22) застосував правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20, тобто до початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС з 05 жовтня 2023 року.

За таких обставин Верховний Суд виснував, що направлення копії судового рішення учасникам справи в електронній формі у разі наявності в особи офіційної електронної адреси є належним виконанням судом обов`язку з направлення копії судового рішення у порядку, встановленому процесуальним законом.

Щодо офіційної електронної адреси

За обставинами справи копію рішення суду першої інстанції суд направив на електронну скриньку представника ОСОБА_1 адвокатові Чумаченку С. О., яка доставлена йому 20 липня 2022 року, що підтверджується довідкою про отримання електронного листа, сформованою та підписаною відповідальною особою суду першої інстанції (а. с. 111).

Верховний Суд врахував, що така електронна адреса представника позивача є офіційною, представник подав заяву, відповідно до якої просив направляти процесуальні документи в електронному вигляді (а. с. 11) на цю електронну адресу та підтвердив факт реєстрації в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу і достовірність внесеної інформації про особу.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує ЄСІТС.

Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), встановлено, що

ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом (підпункт 5.3 пункту 5 Положення).

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора (підпункт 5.4 пункту 5 Положення).

Користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень (підпункт 5.6 пункту 5 Положення).

Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (підпункт 5.8 пункту 5 Положення).

Підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua ), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав (пункт 8 Положення).

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації (пункт 9 Положення).

mail.gov.ua - це сервіс електронної пошти, а також перепустка до послуг Електронного суду та Кабінету електронних сервісів.

У постановах від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) та від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21) Верховний Суд зазначив, що:

«електронна адреса - це адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені.

При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».

За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Тож апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту ОСОБА_1 є врученням такого рішення, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження».

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21) зазначив, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС.

Верховний Суд також зазначив, що електронна адреса, яку позивач навів у апеляційній скарзі та на яку суд апеляційної інстанції направив позивачу судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи, містить доменне ім`я @mail.gov.ua, тобто сервісу електронної пошти Електронного суду, а тому є офіційною.

Тож Верховний Суд виснував, що електронна пошта, яка містить доменне ім`я @mail.gov.ua, є офіційною.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить правовому висновку Верховного Суду, сформованому у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 120/4298/21-а (провадження № К/990/281/22) та підтриманому Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 127/22271/20 (провадження № 61-8953св22), на який заявник послався у касаційній скарзі, відповідно до якого належно врученим є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що за обставинами справи суд першої інстанції у визначені процесуальним законом порядок та спосіб направив копію рішення від 14 липня 2022 року на офіційну електронну адресу представника заявника Чумаченка С. О. , з яким на момент вручення копії судового рішення в електронній формі заявник ще не розірвав договір про надання правової допомоги, а отже, вважається, що заявнику належним чином вручено копію рішення суду першої інстанції, що відповідає правилам частини сьомої статті 272 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що у матеріалах справи немає доказів, які підтверджують доставлення копії судового рішення в електронній формі до електронної скриньки представника, Верховний Суд визнає необґрунтованими. Адже у матеріалах справи наявна довідка суду, підписана відповідальною особою, про доставку електронного листа із зазначенням дати та часу, коли було надіслано та доставлено рішення суду першої інстанції від 14 липня 2022 року представнику заявника, тобто така довідка фактично є звітом про вручення поштового відправлення в електронній формі учаснику процесу.

Щодо інших доводів про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ненаправлення копії рішення суду першої інстанції на адресу позивача унеможливила своєчасне подання апеляційної скарги, оскільки, як встановлено, вважається, що заявнику вручено копію рішення суду першої інстанції 20 липня 2022 року - дня, коли копію рішення суду першої інстанції було доставлено до електронної скриньки повноважного на той час представника заявника. Отримання у подальшому заявником за його заявою копії рішення суду першої інстанції не може бути підставою для обрахунку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції саме з моменту вручення такого судового рішення саме за тих обставин, коли заявник отримав копію такого рішення раніше у інший спосіб.

Верховний Суд врахував, що із повним текстом рішення суду першої інстанції заявник мав можливість ознайомитися у серпні 2022 року відповідно до його заяви від 02 серпня 2022 року (а. с. 112), що підтверджується розпискою заявника та з цього моменту заявник мав можливість сформувати свою позицію у справі та визначитися щодо намірів оскаржити таке рішення суду першої інстанції. Твердження про те, що заявник помилково просив видати йому копію рішення суду, яке набрало законної сили, також не впливають на перебіг строку на апеляційне оскарження та не є тими обставинами, які не залежали від заявника.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що заявник мобілізований з 15 вересня 2022 року, що також призвело до несвоєчасного оскарження рішення суду першої інстанції, то апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що заявник не довів, що такі обставини мали наслідком пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, самий лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Верховний Суд врахував, що перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції 20 липня 2022 року та сплинув 18 серпня 2022 року, з урахуванням отримання повного тексту судового рішення 20 липня 2022 року заявник вправі був просити про поновлення йому строку на апеляційне оскарження у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 19 серпня 2022 року, коли заявника мобілізовано 15 вересня 2022 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тож факт мобілізації заявника 15 вересня 2022 року не міг вплинути на неможливість подання апеляційної скарги у строки, передбачені процесуальним законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд наголошує, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень. Так, у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «KARAKUTSYA v. UKRAINE» (заява № 18986/06) ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням від 28 жовтня 2004 року

у справі «NESHEV v. BULGARIA», заява № 40897/98 ЄСПЛ визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведене, оскільки заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.