6.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України та постанова суду апеляційної інстанції, якою названу ухвалу залишено без змін.
6.2. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
6.3. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
6.4. За змістом статей 41, 42 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Учасники справи, зокрема мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.
6.5. В частині першій статті 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
6.6. Згідно зі статтею 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
6.7. У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (частина перша статті 185 ГПК України).
6.8. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини другої статті 185 ГПК України).
6.9. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається наступне:
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 позовну заяву ТОВ "РосКосметика" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1730/22 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 14.03.2022;
- у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні підготовче засідання, призначене на 14.03.2022, не відбулося;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 підготовче засідання у справі № 910/1730/22 призначене на 06.06.2022;
- в підготовче засідання 06.06.2022 позивач не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений у розумінні частини шостої статті 242 ГПК України. Заяв від позивача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
6.10. Відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
6.11. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
6.12. Відтак, обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом четвертим частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
6.13. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.
6.14. Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
6.15. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, постановах Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 903/630/18, від 11.11.2020 у справі № 910/12898/19, від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 та був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних у цій справі рішень.
6.16. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи наявне повернення поштового відправлення, а саме ухвали місцевого господарського суду від 26.04.2022 про дату підготовчого засідання у справі №910/1730/22, яке направлялося на адресу позивача, вказану у позові: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою відділення поштового зв`язку на конверті, який повернувся на адресу суду першої інстанції, причиною повернення вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том справи - 1, аркуші справи - 116-119).
6.17. Аналогічна адреса позивача (щодо ТОВ "РосКосметика" та ТОВ "Арома Юкрейн") міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також зазначалася позивачем в апеляційній та касаційній скаргах, які подані ним у даній справі.
6.18. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
6.19. Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
6.20. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України щодо належного повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання та відхиляє протилежні доводи скаржника як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.
6.21. Крім того, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.
6.22. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
6.23. Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій повинні були надіслати позивачеві поштове відправлення, яке повернулося на адресу суду першої інстанції, та зазначити у своїх рішеннях конкретний аркуш справи з названим доказом. ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення з огляду на відсутність адресата за його місцезнаходженням. Позивач не позбавлений права та можливості ознайомитися з матеріалами справи і зробити з них необхідні йому витяги (копії), або звернутися із відповідним запитом до суду.
6.24. Виходячи з положень статей 42, 120, 196 ГПК України, учасник справи має право брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника) або не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Тобто, учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
6.25. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
6.26. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
6.27. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
6.28. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.
6.29. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.
6.30. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.
6.31. Залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, є негативним правовим наслідком для позивача.
6.32. З урахуванням викладеного у цій постанові та за встановлених судами попередніх інстанцій обставин (нез`явлення позивача в підготовче засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду; не повідомлення позивачем про причини неявки; не подання суду заяви про розгляд справи за відсутності позивача), колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, а саме залишення позову без розгляду.
6.33. Доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
6.34. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
6.35. З урахуванням викладеного вище у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
6.36. Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій, не доводять порушення або неправильного застосування судами під час розгляду справи норм матеріального та/або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвалених у цій справі судових рішень.
_03_03.png)
