Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
За частиною 3 вказаної норми процесуального закону, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як видно з матеріалів провадження, ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно від 06 липня 2021 року постановлено без виклику особи, яка її оскаржує та представників такої особи.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді директор Товариства 14 грудня 2021 року (згідно штампу вхідної кореспонденції) подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування свого клопотання ОСОБА_1 зазначав, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна та його представника, про розгляд клопотання вони не повідомлялись, копія ухвали їм не надсилалась, а про її існування він дізнався 02 грудня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим в цей же день звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріали справи та видачі копії судового рішення слідчого судді, яке було видано лише 09 грудня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції, пославшись на вимоги статей 395, 399 КПК, прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана з пропущенням процесуального строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, а підстави для його поновлення у заявленому ним клопотанні про поновлення цього строку - є неповажними.
При цьому апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що скаржником не надано жодних доказів на необізнаність про накладення арешту на вказане в ухвалі майно та об`єктивну відсутність можливості оскаржити судове рішення раніше.
Додатково апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «Водостан Дніпро», здійснюючи свою діяльність, не міг не знати, починаючи з липня по грудень 2021 року про існуюче рішення.
Разом з тим Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції непереконливими, з огляду на таке.
Верховний Суд звертає увагу на те, що для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставини, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Згідно висновку щодо застосування норми права, яка встановлює строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись із дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Згідно матеріалів провадження ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власника майна та його представника, про розгляд клопотання вони не повідомлялись, копія ухвали їм не надсилалась, а була отримана лише 09 грудня 2021 року, що підтверджується розпискою (а.п. 80, зворот).
З урахуванням наведеного, у цій справі початковим моментом перебігу строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є 09 грудня 2021 року, а кінцевим, з огляду на приписи ч. 5 ст. 115 КПК, за якими при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк - 14 грудня 2021 року.
Необґрунтованою є вказівкою апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «Водостан Дніпро», здійснюючи свою діяльність, не міг не знати, починаючи з липня по грудень 2021 року про існуюче рішення.
По-перше, сам по собі факт обізнаності, чи не обізнаності про постановлене рішення, не є визначальним при обчисленні строку на апеляційне оскарження, про що було зазначено у вищевказаному рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.
По-друге, характер заборони встановлений ухвалою слідчого судді (вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, а також будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане майно) не обмежував можливості користуватися майном, а тому не можна виключати, що власник цього майна дійсно міг не знати про накладений арешт.
Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції не з`ясував усіх обставин провадження, в тому числі і зазначених вище, належної оцінки їм не дав та не зазначив в ухвалі необхідного обґрунтування, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про порушення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження і повернення його апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.
З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки, належним чином виконати всі вимоги КПК та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу апеляційного суду - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
_03_03.png)
