Постанова КЦС ВС від 16.06.2022 № 349/408/18 (61-19108св21):
Суддя-доповідач: Петров Є. В.
У справі, яка є предметом перегляду, позивач звернувся до суду з позовом до Добринівської сільської ради, Рогатинської районної державної адміністрації в, якому, посилаючись на те, що не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, просив захистити його порушене право в судовому порядку шляхом визнання права власності на нього.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадщину після смерті спадкодавця прийняв лише ОСОБА_1 , тому він набув права власності на спадкове майно і це право підлягає захисту судом шляхом його визнання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі заявник посилалась на те, що визнаючи право власності на все спадкове майно за позивачем, оскаржуваним рішенням було порушено право ОСОБА_2 як спадкоємця першої черги після смерті матері.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не встановив коло всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , не залучив до участі у справі ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги та, яка не вичерпала усі можливості прийняття спадщини, оскільки за нею залишається право прийняти спадщину як у позасудовому порядку (за згоди усіх спадкоємців, які прийняли спадщину), так і у судовому у спосіб подання позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Проте колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
У справі, яка переглядається, спір виник зі спадкових правовідносин стосовно спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).
Частиною першої статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частинами першою та другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Апеляційний суд погодився з доводами апелянта ОСОБА_2 про те, що ухвалене оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав та інтересів, яку не було залучено до участі у справі як спадкоємця першої черги. Однак, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не встановив які саме права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 були порушені рішенням суду першої інстанції, а тому передчасно переглянув його в апеляційному порядку по суті за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі.
Разом з тим обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину тощо.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 423/2673/12 (провадження № 61-9341св21).
Таким чином, суду апеляційної інстанції потрібно встановити фактичні обставини справи, зокрема, встановити, коли була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувати спадкову справу та дослідити її. Встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , наявність у спадкоємців права на спадкування. Встановити коли саме спадкоємці звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та/або про відмову від прийняття спадщини. Встановити, чи зверталась ОСОБА_2 у встановлений законом строк для прийняття спадщини з заявою до нотаріуса, чи є вона такою, яка прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4 , та як наслідок встановити, чи порушено її право рішенням суду першої інстанції, оскільки вказуючи на те, що порушено права ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції свій висновок обґрунтував на припущеннях, без посилання на конкретні докази, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України
_03_03.png)
