Справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), - у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, розв`язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За викладеними в ухвалі про таку передачу висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) виключну правову проблему становить питання: чи може вважатися неправосудним у кримінально-правовому розумінні й зумовлювати кримінальну відповідальність судді за статтею 375 Кримінального кодексу України (далі - КК) судове рішення, яке не скасоване судом вищого рівня в порядку, встановленому процесуальним законом.
Розгляд кримінальної справи Великою Палатою Верховного Суду призначено на 11.00 год 02 вересня 2020 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 статтю 375 КК визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), і передбачено втрату нею чинності через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення. Встановленою Конституційним Судом України метою відтермінування втрати чиннності наведеної кримінально-правової норми є надання законодавцю часу для приведення її змісту у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Визнання правової норми неконституційною анулює підстави для формування висновків щодо її застосування. Адже в такому випадку кримінально-правова норма втрачає законну силу, що є безумовною підставою для закриття кримінальної справи за відповідним обвинуваченням. Водночас Велика Палата позбавлена можливості вирішити поставлене перед нею питання по суті з урахуванням Рішення Конституційного Суду України в період збереження статтею 375 КК формальної чинності.
З огляду на зазначене, провадження у справі необхідно зупинити до втрати чинності статтею 375 КК або приведення її законодавцем у відповідність із Конституцією України.
Попри те, що нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не предбачено як підставу для зупинення провадження у справі, Велика Палата вважає за необхідне й можливе застосувати аналогію права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження.
Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.
Аналогічну за змістом засаду відображено у статті 5 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року (далі - КПК 1960 року) щодо недопустимості притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом. Це ж саме правило поширюється і на засудження особи обвинувальним вироком суду. Крім цього, згідно зі статтею 2 КПК 1960 року завданням кримінального судочинства є забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодний невинний не був покараний.
Виходячи зі змісту частини другої статті 280 КПК до підстав зупинення провадження у справі судом законодавець відносить обставини, які мають тимчасовий характер і в період свого існування перешкоджають вирішенню справи по суті.
У ситуації, що склалася, Велика Палата не має об`єктивної можливості розв`язати поставлене перед нею питання відповідно до вимог Конституції України та кримінального закону впродовж установленого Рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 періоду - до втрати статтею 375 КК чинності або внесення до неї змін законодавцем на виконання зазначеного Рішення.
_03_03.png)
