У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 .
На день смерті матері позивача за первісним позовом їй належав житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 . Оформити право на спадщину позивач не має можливості у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на домоволодіння.
Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не претендують на спадщину, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказане домоволодіння.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку будинковолодіння.
Заявлені вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував тим, що його батько ОСОБА_6 , який проживав до своєї смерті у будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , разом зі своїм братом ОСОБА_1 у рівних частинах успадкували спірне будинковолодіння після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння. Бажаючи оформити прийняття спадщини юридично та отримати свідоцтво про право на спадщину, він звернувся із заявою до нотаріальної контори. Проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документа про право власності на спадкове будинковолодіння.
Не заперечує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, позивач за зустрічним позовом наголошував, що він має право лише на 1/2 частку спадкового домоволодіння.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку спадкового будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оскільки ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги помер після смерті своєї матері, не прийняв спадщину, право на її прийняття перейшло до його сина ОСОБА_2 на підставі статті 1276 ЦК України внаслідок спадкової трансмісії.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2018 року рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд дійшов висновку, що батько позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері. Тому застосування до спірних правовідносин положень статті 1276 ЦК визнав помилковим.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є синами ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 1956 року забудови, право власності на який не зареєстроване.
ОСОБА_6 з 20 лютого 1998 року та до дня смерті був зареєстрований і проживав з матір'ю за зазначеною адресою.
ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) в шестимісячний строк після смерті матері подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого в шестимісячний строк його син ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове будинковолодіння, ОСОБА_1 отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину 12 травня 2017 року, а ОСОБА_2 - 09 листопада 2016 року.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України)
Після смерті ОСОБА_5 її сини як спадкоємці першої черги ОСОБА_1 , у спосіб подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, і ОСОБА_6 , шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняли спадщину. Після цього кожному з них належало по 1/2 частки у праві власності на спірне домоволодіння.
В подальшому після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_2 у спосіб подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини прийняв спадщину і успадкував право на 1/ 2 частку зазначеного домоволодіння.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно зі статтею 1261 ЦК України ОСОБА_2 належить право на спадкування за законом як дитині після смерті батька ОСОБА_6 , а не відповідно до статті 1276 цього Кодексу у порядку спадкової трансмісії, як помилково вважав суд першої інстанції.
Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкове майно спростовуються наведеними вище обставинами справи та висновками суду. Факт того, що ОСОБА_6 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача за первісним позовом з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
_03_03.png)
