Оскільки в описі обставин та суті адміністративного правопорушення оскарженої постанови відсутня об'єктивна сторона правопорушення, відповідальнісьть за яке передбачена ч.1 ст.123 КУПАП, це свідчить про протиправність такої постанови.

6. Постановою Саратського районного суду Одеської області від 14.02.2017 позов задоволено частково, визнано незаконною та скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення від 25.08.2016 серії ПС2 №109842; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у спірній постанові в справі про адміністративне правопорушення неправильно визначено нормативний акт, зокрема пункт ПДР, який передбачає відповідальність за інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення.
8. Суд першої інстанції зазначив, що заборону здійснення обгону на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 метрів перед ними встановлено пунктом 14.6 ПДР, а не пунктом 20.4 ПДР.
9. Судом першої інстанції установлено, що в резолютивній частині постанови відсутнє рішення про визнання позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, за яке застосовано адміністративне стягнення.
10. Отже, з огляду на недотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині скасування постанови про адміністративне правопорушення від 25.08.2016 серії ПС2 №109842. Вимоги позивача в частині закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки виходять за межі повноважень адміністративного суду, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15.12.2017).

11. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 постанову Саратського районного суду Одеської області від 14.02.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
12. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, Одеський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що при зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 не заперечував, що 25.08.2016, рухаючись по автодорозі «Одеса - Рені» біля закритого залізничного переїзду на стороні села Зоря, він не зупинився наприкінці автоколони, а виїхав на зустрічну смугу руху та став поруч з автоколоною біля переїзду за 20-25 метрів до шлагбауму. Зазначені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи відеозаписом і письмовими поясненнями ОСОБА_3 , відібраними посадовими особами відповідача на місці вчинення адміністративного правопорушення.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обгін транспортних засобів на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 метрів перед ними є порушенням правил руху через залізничний переїзд, за які частиною першою статті 123 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу.
14. Отже, при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення від 25.08.2016 серії ПС2 №109842 відповідачем правильно визначено норму (частину першу статті 123 КУпАП), на підставі якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності. Помилкове зазначення пункту ПДР в цій постанову, на думку суду апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для її скасування з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено вчинення ОСОБА_1 дій щодо порушення правил руху через залізничний переїзд.
15. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час винесення постанови від 25.08.2016 серії ПС2 №109842 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

V. Джерела права та акти їхнього застосування
36. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
38. Відповідно до підпункту «б» пункту 14.6 ПДР обгін заборонено на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними.
39. Якщо перед переїздом немає дорожньої розмітки або дорожніх знаків, що визначають кількість смуг руху, рух транспортних засобів через переїзд дозволяється лише в один ряд (20.4 ПДР).
40. Згідно із частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
41. Відповідно до частини першої статті 123 КУпАП порушення правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
42. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
43. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
44. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
45. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
46. Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (частина третя статті 283 КУпАП).
47. Згідно із статтею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

VI. Позиція Верховного Суду
48. Суд наголошує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.
49. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
50. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
51. Як убачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнули до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 123 КУпАП. У цій постанові відповідачем зазначено, що позивач порушив пункт 20.4 ПДР, а саме: здійснив об`їзд колони транспортних засобів біля зачиненого залізничного переїзду, коли рух по ньому був заборонений.
52. З таким висновком суб`єкта владних повноважень погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши при цьому про помилкове посилання на пункт 20.4 ПДР та наголосивши, що правильним, за наведених у постанові обставин правопорушення є пункт 14.6 ПДР.
53. Суд першої інстанції, непогодившись із притягненням позивача до відповідальності за частиною першою статті 123 КУпАП, зазначив лише про неправильне застосування пункту ПДР.
✔54. Водночас Суд уважає, що оскаржувана постанова не містить повного розкриття об`єктивної сторони правопорушення, що унеможливлює її віднесення до порушень правил обгону чи до порушень правил проїзду через залізничний переїзд.
✔55. Отже, в цій постанові, а саме в описі обставин та суті адміністративного правопорушення відсутня об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 123 КУпАП, що свідчить про протиправність такої.
56. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій наведені обставини ураховано не було і це призвело до необґрунтованих належним чином висновків в їхніх рішеннях, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування таких і задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
57. Згідно із пунктом 1 частини першою статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
58. Положеннями статті 284 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
59. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
60. Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
✔61. Оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення та ураховуючи, що на момент розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції місцевий загальний суд як адміністративний має повноваження щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині закриття справи про адміністративне правопорушення.
62. Аналогічний висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року в справі №380/733/17.