Чернівецький районний суд Вінницької області

09 червня 2020, 08:58

Потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя відповідно не має права надавати такий дозвіл (Постанова ВС ККС від 02 квітня 2020 року справа № 161/19398/17 провадження № 51-8733км18)

Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к) зробив правовий висновок про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПКне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.

У своїй постанові від 23 травня 2018 року (№ 13-16сво18) Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком Верховного Суду України.

Оскільки можливості постановлення слідчим суддею ухвали про надання (забезпечення) потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до документів не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали.

У таких випадках суду слід керуватися ч. 6 ст. 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК.