Для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (А) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (Б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Позов мотивований тим, що відповідачі є її батьками, які окрім неї виховують ще шістьох дітей.
Батько ОСОБА_4 є священником, коштів до сімейного бюджету на утримання дітей не вносить. Мати ОСОБА_2 працює в комунальній установі «Територіальний центр соціального обслуговування». Сім`я є малозабезпеченою та одержує державну соціальну допомогу.
З січня 2017 року позивач проживає у своїх родичів: тітки ОСОБА_5 та дядька ОСОБА_4 , оскільки батько систематично карав її через відмову читати і переказувати глави « Старого Заповіту ». Покарання включали в себе побиття ременем, психологічне насильство і приниження людської гідності, відмову давати грошові кошти на купівлю необхідного одягу та необхідних речей для навчання. Мати завжди підтримувала батька у такому ставленні до позивача.
Посилаючись на те, що батьки систематично не виконують батьківські обв`язки відносно неї, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення позивачем повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення позивачем повноліття. Покладено на виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дітей. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, врахувавши встановлену чинним законодавством величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, а також наявність у відповідачів на утриманні інших неповнолітніх дітей, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачів щомісячно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, місцевий суд виходив з того, що така міра є виключною і можлива лише за умови винної поведінки батьків, у той час як позивач не довела, що відповідачі систематично не виконували батьківські обов`язки, застосовували до неї економічне та фізичне насилля.
Оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідачів, які вони могла отримати у зв`язку із ухиленням останніх від їх сплати, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів за минулий час відповідно до вимог частини другої статті 191 СК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2019 року без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
✔️Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив недоведеності позивачем систематичного невиконання відповідачами батьківських обов`язків, їхньої винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 164 СК України може бути підставою для позбавлення батьківських прав та крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого в ході розгляду справи судами не встановлена.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
✔️При цьому суди правильно не погодились з висновком виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Апеляційний суд зазначив, що у вказаному висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.
✔️За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок Тернівської районної у місті ради від 05 березня 2018 року не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачів такої виключної міри, як позбавлення батьківських прав.

Частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
✔️Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
✔️Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліментів за минулий час, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідачів, які вона не могла одержати у зв`язку з ухиленням останніх від їх сплати.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі жорстоко поводились з позивачем, свідомо ухилялись від виконання батьківських обов`язків є безпідставними і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Посилання ОСОБА_9 на показання свідків, які підтверджують ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, також безпідставні, оскільки направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, таким показам свідків була надана судами відповідна правова оцінка.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за минулий час - без змін.