Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» (далі - ТОВ «ВП «Імпульс Плюс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В., про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речового права.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 2,4308 га.
01 вересня 2011 року між ним і ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» було укладено договір оренди землі, за умовами якого він передав в оренду ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» вищевказану земельну ділянку строком на 5 років.
Із витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 лютого 2017 року йому стало відомо, що 31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права на підставі додаткової угоди від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року.
Вказував, що зазначену додаткову угоду з ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» не підписував, згоди на її укладення не давав, нікого не уповноважував на укладення цього правочину від його імені.
На підставі вказаного ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 грудня 2017 року просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, укладену між ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» і ОСОБА_1 , предметом якої є земельна ділянка площею 2,4308 га, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009514 від 11 квітня 2003 року, і скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32169363 від 02 листопада 2016 року і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про інше речове право 17223960 від 31 жовтня 2016 року про право оренди ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» земельної ділянки площею 2,4308 га на підставі додаткової угоди від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, строком дії до 01 липня 2024 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Судом установлено, що додаткова угода від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, на підставі якої приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права за ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс», не містить підпису ОСОБА_1 - орендаря за цим договором.
При цьому відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а у частині першій статті 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом і такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, а тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
✔️Таким чином, установивши факт відсутності волевиявлення позивача (орендодавця) на укладення оспорюваного правочину на умовах, що в ньому викладені, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і визнання цього правочину недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.
✔️Доводи касаційної скарги, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту є безпідставними, оскільки, встановивши, що спірний правочин, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, зареєстрований, але одна зі сторін його не підписувала, мають виходити із того, що такий договір є вчиненим, тому наявні підстави для визнання його недійсним згідно з положеннями статей 203, 215 ЦК у зв`язку з відсутністю волевиявлення власника земельної ділянки, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
_03_03.png)
