Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:
АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що з 19 червня 1965 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Подружжя проживало за адресою:
АДРЕСА_1 , однак із початком проведення антитерористичної операції на сході України у 2015 році заявник та
ОСОБА_3 вимушені переїхати до м. Дніпра, де були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та почали фактично мешкати за адресою:
АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 раптово помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 вересня 2016 року серія НОМЕР_2 , виданим Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області.
ОСОБА_1 звернулася до Чечелівського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19 березня 2019 року № 1815/Ч-09 роз`яснено, що для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 необхідним є надання довідки про сумісне проживання з годувальником на момент його смерті.
Посилаючись на те, що довідка про сумісне проживання з годувальником видана представниками окупаційної адміністрація м. Єнакієво, документи з окупованих територій не мають юридичної сили на території України, заявник просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, викладені у заяві, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та не ґрунтуються на вимогах закону, а докази,
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд апеляційної інстанції на підставі положень частини четвертої статті 315 ЦПК України вважав, що із заяви вбачається спір про право, а тому заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
✔️У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
✔️Проте, у справі, що переглядається, не встановлено наявності спору про право, факт, що підлягає встановленню, має юридичне значення, тобто від нього залежить виникнення майнових прав ОСОБА_1 .
✔️✔️Крім того, заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, у позасудовому порядку у зв`язку з віднесенням м. Єнакієво Донецької області до пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
_03_03.png)
