З досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про зміну місця проживання неповнолітнього сина і припинення стягнення аліментів.
✔️На обґрунтування позовних вимог зазначав, що до 24 січня 2013 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року місце проживання сина визначено разом з матір`ю, проте вказане рішення суду фактично не виконано й неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07 серпня 2013 року постійно проживає разом з ним.
✔️Крім того, рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2013 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходу на утримання сина, починаючи з 28 травня 2013 року й досягнення дитиною повноліття.
✔️Посилаючись на те, що з серпня 2013 року син проживає разом з ним, для нього створені усі належні умови для його фізичного та духовного розвитку, мати після невдалих спроб забрати сина зі школи, під час яких син категорично відмовлявся йти до матері, плакав та ховався за вчителів, не спілкується з дитиною, не приймає участі у його житті, крім того отримуючи аліменти на його утримання не несе будь-яких матеріальних витрат на утримання сина, ОСОБА_1 просив в інтересах дитини та з урахуванням його думки щодо категоричного заперечення проживання разом з матір`ю, змінити місце проживання неповнолітнього сина та визначити його місце проживання разом з батьком, у зв`язку з чим припинити стягнення з нього аліменти на утримання сина.
✔️У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про відібрання неповнолітнього сина та повернення його за попереднім місцем проживання.
✔️Позов мотивовано тим, що місце проживання дитини вже було визначено рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року, яке ОСОБА_1 не виконує та відмовляється в добровільному порядку повернути дитину, створює їй перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
✔️Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
✔️Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
✔️За правилами частини першої статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
✔️Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
✔️Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
✔️При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
✔️Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.
✔️✔️Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
✔️✔️Отже, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.
✔️Таким чином, судом першої інстанції правильно було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , висловлену ним під час судового засідання в присутності психолога.
✔️ОСОБА_3 висловив своє тверде бажання проживати з батьком та пояснив, що йому добре і цікаво з батьком, він задоволений своїм життям, а мати забороняла спілкуватися з батьком, тому він постійно хвилюється, що мати забере його від батька.
✔️У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
✔️Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
✔️Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
✔️Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
✔️✔️З урахуванням наведеного, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком забезпечить якнайкраще його інтереси. При цьому, судами обґрунтовано враховано думку самого неповнолітнього ОСОБА_3 щодо бажання проживати разом з батьком та ту обставину, що він вже тривалий час, з серпня 2013 року, проживає з батьком, у сім`ї якого створені належні умови для виховання, навчання та гармонійного розвитку дитини, а тісні зв`язки з батьком та спільні захоплення дозволяють дитині відчувати себе щасливою та захищеною.
✔️✔️Виходячи з того, що неповнолітній син проживає разом з батьком й перебуває на його утриманні, сплата ОСОБА_1 аліментів на користь відповідача на утримання дитини в силу вимог статті 181 СК України та статті 273 ЦПК України підлягає припиненню.
✔️Також є правильним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки положення частини першої статті 162 СК України, якою передбачено відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання, натомість неповнолітній ОСОБА_3 після ухвалення рішення про визначення його місця проживання з матір`ю не проживав, й відповідно позивач самочинно не змінював місце проживання дитини, у тому числі шляхом викрадення, а тому вказана норма права не може бути застосована до спірних правовідносин.
✔️З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач самочинно, без згоди відповідача, змінив місце проживання дитини.
✔️Доводи касаційної скарги щодо відсутності потреби брати до увагу думку дитини при вирішенні питання про її місце проживання спростовуються вищенаведеними приписами чинного законодавства, аналіз якого наведено у тексті судового рішення.