Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У справі, що пропонується увазі читачів, позивачка просила суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а далі - визнати придбаний автомобіль спільним сумісним майном, визнати за нею право власності на частину вказаного автомобіля та стягнути в порядку поділу майна з відповідача на її користь вартість частини автомобіля, припинивши її право власності на вказане майно після сплати відповідачем вказаної компенсації.
Позов був мотивований тим, що позивачка з відповідачем проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, вели спільне господарство, мали спільний побут. Під час спільного проживання за рахунок накопичених грошових коштів ними спільно придбано автомобіль, право власності на який зареєстрували за спільною згодою за відповідачем. Оскільки автомобіль було придбано за спільні кошти під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то вказане майно є їх спільною власністю. Суди розглядали справу неодноразово.
Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем в період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року позивачка надала фотокартки та посилалась на те, що відповідач у період його тривалої роботи у Російській Федерації, на відкритий на її ім`я банківський рахунок пересилав грошові кошти, якими вона користувалась.
Суди розглядали справу неодноразово, і за результатами нового розгляду, рішенням апеляційного суду рішення в частині встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року було скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, зокрема, врахував той факт, що позивачка до грудня 2006 році перебувала в іншому шлюбі, а відповідач протягом тривалого часу його перебував у Російській Федерації, тобто у справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного автомобіля та придбання цього майна за спільні кошти. Як зазначив суд, подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з таким висновком погодився, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно із ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Отже, за висновком ВС/КЦС факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.