Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Новосанжарська РДА Полтавської області), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру
у Полтавській області) та Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (далі - Драбинівська сільрада), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор «Чиста Криниця» (далі - ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця»), про примусове виконання обов`язку в натурі.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 липня 2016 року після отримання свідоцтва про право на спадщину до сертифіката на право на земельну частку (пай) на підставі розпорядження № 399 від 10 вересня 2008 року були внесені зміни в частині розміру земельної ділянки - паю та зазначено розмір 4,54
в умовних кадастрових гектарах і, що право на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 405 від 22 липня 2016 року передано ОСОБА_1 .
1.3. З метою отримання рішення про виділ земельної частки (паю) в натурі
та викопіювання земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся із заявою
до Богданівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (далі - Богданівська сільрада) та Новосанжарської РДА Полтавської області, однак йому було відмовлено з тих підстав, що його матері пай видано незаконно.
1.4. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Драбинівську сільраду, яка є правонаступником Богданівської сільради, прийняти рішення щодо виділення йому земельної частки (паю) в натурі у розмірі 4,54 умовних кадастрових гектарах та видати викопіювання спірної земельної ділянки; зобов`язати Новосанжарську РДА Полтавської області видати розпорядження про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації
із землеустрою для відведення земельної ділянки в натурі на території Богданівської сільради; зобов`язати Драбинівську сільраду передати йому зазначену земельну ділянку сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 4,54 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області
від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
2.2. Зобов`язано Драбинівську сільраду виділити ОСОБА_1 земельну ділянку на території Драбинівської сільради в натурі (на місцевості) в розмірі земельної частки (паю) площею 4,54 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290580, виданого на підставі розпорядження Новосанжарської РДА Полтавської області від 17 березня
1997 року № 89, з внесеними змінами на підставі розпорядження Новосанжарської РДА Полтавської області від 10 вересня 2008 року № 399.
2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.4. Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
2.5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звернення позивача до суду сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290580 недійсним не визнаний та не скасований, як і свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 липня 2016 року, а отже, наявність зазначених документів засвідчує право позивача на виділення земельної ділянки в натурі та отримання акта про права власності на землю.
2.6. Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Драбинівської сільради залишено без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 липня 2019 року залишено без змін.
2.7. Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня
2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
2.8. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення сертифікат на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290580, виданий на підставі розпорядження Новосанжарської РДА Полтавської області від 17 березня 1997 року № 89,
є дійсним, тому позивач має право на виділення земельної ділянки в натурі
та отримання відповідного документа про право власності на земельну ділянку згідно із сертифікатом на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290580.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7. Щодо юрисдикції цього спору (загальні висновки)
7.26. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
7.27. Відповідно до частини четвертої статті 11 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
7.28. За статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій
чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
7.29. Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства
і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
7.30. Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках,
які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
8. Визначення правової природи та юрисдикції спору між особою, що має право на земельну ділянку (пай), та суб`єктом владних повноважень
8.1. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
8.2. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.3. Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає
у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
8.4. Паювання земель сільськогосподарського призначення проходило
у декілька етапів, і нормативно-правовою базою для врегулювання таких правовідносин, зокрема, є Земельні кодекси України у редакціях, чинних на момент виникнення правовідносин, Указ Президента України від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» № 666/94, Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» (далі - Указ № 720/95), постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого
2004 р. № 122«;Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», Закон України «Про оренду землі»,
Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV); Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48.
8.5. За пунктом 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається
до державного акт на право колективної власності на землю.
8.6. За змістом пункту 1 Указу № 720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
8.7. Таке паювання сільськогосподарських земель здійснювалось у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт
і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».
8.8. Зміст цих нормативних актів свідчить по те, що після паювання земель сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарської організації
у його членів виникає майнове право на виділення своєї частки в натурі
(на місцевості).
8.9. Отже, зазначені норми матеріального права з самого початку визначали право громадянина на пай як право власності і майнове право.
8.10. Така правова оцінка права у подальшому підтверджена Законом № 899-IV, за загальним змістом якого право осіб, що мають право на пай, визначається як право власності на земельну частку (пай).
8.11. За положеннями статті 2 ЗК України (2001 року) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин
є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
8.12. Відтак право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай)
у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав.
8.13. За таких обставин спори, що виникають з приводу наявного права
на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку, є спорами щодо цивільних прав та обов`язків і мають розглядатися судами цивільної юрисдикції.
8.14. Саме факт перетворення наявного майнового права у право власності
на земельну ділянку як річ відрізняє юрисдикцію цих спорів від спорів щодо отримання дозволу та/або на отримання земельної ділянки вперше за рахунок земель державної або комунальної власності.
8.15. При цьому не повинно впливати на визначення юрисдикції, чи дійсно особі належить право власності на земельну частку (пай), чи особа помиляється щодо наявності такого права, оскільки визначення наявності самого права та/або наявності його порушень здійснюється судом при розгляді справи по суті. Помилкове враження особи про наявність у неї права або про його порушення не впливає на юрисдикцію спору, яка визначається при прийнятті судом позовної заяви.
8.16. Не впливає також на юрисдикцію спору щодо земельної частки (паю) наявність спору із суб`єктом владних повноважень, оскільки реальний
або уявний з боку позивача факт порушення суб`єктом владних повноважень його прав на земельну частку (пай) або його права на отримання замість майнового права на частку іншого права - права власності на річ,
не перетворює ці правовідносини у публічно-правові.
10. Висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду касаційної скарги
10.1. У касаційній скарзі Драбинівська сільрада просить скасувати судові рішення у справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
10.2. Касаційна скарга мотивована незаконністю отримання сертифіката
на право на земельну частку (пай) та незаконністю свідоцтва про право
на спадщину.
10.3. Крім того, у касаційній скарзі зазначається, що у Верховному Суді знаходиться на розгляді справа № 542/1599/16 за позовом
Драбинівської сільрада до Новосанжарської РДА Полтавської області,
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування сертифіката на земельну частку (пай) та скасування свідоцтва на спадщину за заповітом.
10.4. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідача, вивчивши
та обговоривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
10.5. За положеннями статті 4 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення права
на земельну частку (пай), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права
і обов`язки.
10.6. Відповідно до цього цивільні права й обов`язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом,
але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі
для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання - правових наслідків.
10.7. Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 було визначено право на приватизацію земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств та організацій, шляхом передачі цих земель
у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам та у приватну власність тих, хто її обробляє.
Організаціям землеустрою рекомендовано здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності
на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю)
в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.
Установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
10.8. У наступному Указі Президента України від 8 серпня 1995 № 720/95 року визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними
у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників.
Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка
та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
10.9. Відтак за змістом зазначених норм насамперед право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю
у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.
10.10. Як установлено судами у цій справі, сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий матері позивача на підставі включення її до списку осіб,
що мають право на земельну частку (пай), як члену КСП ім. Пархоменка та розпорядження Новосанжарської РДА Полтавської області від 17 березня
1997 року № 89.
10.11. У подальшому розпорядженням № 399 від 10 вересня 2008 року
в сертифікат на право на земельну ділянку внесені зміни в частині розміру земельної частки (паю) та її вартості. Фактично зазначені зміни до сертифіката внесені 22 липня 2016 року при внесенні даних про спадкоємця померлої
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину.
10.12. Зазначені та встановлені судами факти свідчать про наявність
та визнання права ОСОБА_2 на земельну частку (пай) за її життя.
10.13. Зазначені у касаційній скарзі порушення при прийнятті цього розпорядження та при включенні ОСОБА_2 до списку осіб, що мають право
на пай, і при видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) самі по собі
не позбавляють особу цивільного права, яке виникло на підставі включення
у списки для паювання та розпорядження про видачу сертифіката
без скасування у встановленому законом порядку.
10.14. Як установлено при розгляді справи № 542/1599/16, розпорядження Новосанжарської РДА Полтавської області від 17 березня 1997 року № 89
не оскаржувалось і до цього часу не скасовано (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року (провадження 61-4129св19)). Підставою для прийняття такого рішення
було включення матері позивача до списків членів КСП на паювання земель. Наступне виключення зі списів не потягло скасування, ані рішення районної ради про видачу сертифіката, ані самого сертифікату та фактично залишилось нереалізованим. За таких обставин підстав вважати, що у матері позивача не виникло право на земельну частку (пай), немає.
10.15. На виконання зазначених вище указів було прийнято ряд законів та підзаконних нормативних актів. Зокрема, Закон України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постанови КМУ від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року
№ 122 та спільний наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України тощо.
10.16. Зазначеними нормативним актами встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.
10.17. Відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсам
№ 14-17-2-П1580/4251 від 22 серпня 2001 року з урахуванням положень частини другої статті 3, частин четвертої і чотирнадцятої статті 5 Земельного кодексу України для забезпечення правпрацюючих - як виняток, землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян - членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були включені до списку, що додаєтьсядо державного акта на право колективної власності на землю даного підприємства і на час його видачі були членами зазначеногопідприємства. Колективне сільськогосподарське підприємство за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) звертається з клопотанням до місцевої ради стосовно передачі у колективнувласність із земель резервного фонду у розмірі сумарної кількості земельних часток (паїв) даних громадян, які не отримали права на земельну частку (пай).
10.18. За статтею 1 Закону 899-IV правона земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
10.19. Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується
у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно було позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також
громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
10.20. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав
та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
до інших осіб (спадкоємців).
10.21. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
10.22. Зазначені норми спадкового законодавства надають право особі отримати у спадщину усі права, що належали спадкодавцю та не були скасовані або визнані недійсними чи незаконними на час відкриття спадщини.
10.23. Судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 її син отримав свідоцтво
про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну частку (пай).
Разом з тим мати позивача не отримала державного акта на право власності
на земельну ділянку та належний її пай не було виділено у натурі.
10.24. Відповідно до статті 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)
є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
10.25. Крім того, Законом № 899-IV (стаття 13) також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу,
але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
10.26. Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування
їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням
на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення
та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду
в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня
2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець
не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким,
що відмовився від одержання земельної ділянки.
10.27. Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право
на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.
10.28. Доводи касаційної скарги про те, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 була виключена із списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) колективної власності КСП ім. Пархоменка, Богданівська сільрада не видавала викопіювання земельної частки (пай) у зв у зв`язку тим, що земельна частка (пай) при розпаюванні земель КСП ім. Пархоменка ОСОБА_2 не виділялась, не можна взяти до уваги як підставу для відмови у задоволені позову, оскільки, як установили суди, рішення про виключення ОСОБА_2 зі списків на паювання реалізоване не було, і рішення про виділення їй земельної частки (паю) було прийнято на підставі поданих списків про паювання, до цього часу не скасовано і не оскаржено, а відповідно у ОСОБА_2 на момент смерті виникло право на земельну частку (пай), яке перейшло у порядку спадкування до позивача.
10.29. Крім того, за наявності не скасованого розпорядчого акта про видачу сертифіката та свідоцтва про право на спадщину такі доводи не можуть
бути прийнятними і такими, що впливають на право позивача на отримання земельної ділянки в натурі. Забезпечення порушеного права позивача
на отримання земельної ділянки в натурі за встановлених судами обставин повинно здійснюватися відповідно до принципу верховенства права
та застосування аналогії закону (визначеного законодавством порядку, переліку осіб та підстав розподілення резервного фонду). Саме державні органи
та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення
за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.
10.30. Таким чином, з огляду на виникнення права на земельну частку (пай)
на підставі не скасованого акта органу державної влади та перехід такого права до позивача у порядку спадкування, підстав для скасування судових рішень
немає.
10.31. Інших доводів касаційна скарга не містить, а тому Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу у межах позовних вимог та доводів касаційної скарги (стаття 400 ЦПК України), дійшла висновку про відмову
у задоволенні касаційної скарги.
_03_03.png)
