У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Заява мотивована тим, що з 28 вересня 2010 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2014 року.
Вказувала, що від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 проживав на території «Турецької Республіки Північного Кіпру», помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у північній частині міста Нікосія, що підтверджується реєстраційними відомостями про смерть та довідкою про причини смерті й похований на території Північного Кіпру. Вказувала, що вона та дочка
ОСОБА_3 приймали участь у похованні ОСОБА_2 .
Для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника їй в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 необхідно одержати свідоцтво про смерть колишнього чоловіка ОСОБА_4 , однак органи реєстрації актів цивільного стану відмовляються реєструвати факт смерті і видати відповідне свідоцтво, оскільки Україна не визнає цієї території. Крім того, «Турецька Республіка Північного Кіпру» засуджена світовим співтовариством, оголошена незаконною та визнана лише Туреччиною.
Зазначала, що виходячи із усталеної практики Європейського суду з прав людини, суди мають застосувати загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами,
що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими,
у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме,
на території «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою
ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що згідно наданих заявником матеріалів смерть
ОСОБА_2 настала на території невизнаної «Турецької Республіки Північного Кіпру». Проте Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України),
не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності
чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У справі, що є предметом касаційного перегляду, судами встановлено,
що заявником є громадянка України, яка проживає на території України і яка просить встановити юридичний факт: факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, на території «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
З огляду на наведені норми процесуального права, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права
не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист,
у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили передчасні висновки про відмову у відкритті провадження у справі, що призвело
до порушення норм процесуального права.
_03_03.png)
