10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 16 лютого 2021 року № 364/0/15-21, винесене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати (далі - ТДП) від 27 березня 2019 року №965/3дп/15-19 «Про притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
Цим рішенням ВРП змінила рішення її ТДП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15?19 про притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до цієї судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
6. Факти та обставини, на підставі яких ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, можна викласти так.
19 квітня 2018 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за дії, вчинені під час розгляду справ № 766/12093/17 та 766/2985/17 відповідно.
У скарзі її автори заначили, що у свій час придбали квартиру АДРЕСА_1 .
03 серпня 2017 року на їхню адресу від Херсонського міського суду Херсонської області надійшли судові повістки у справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення та зняття з реєстрації.
Скаржники повідомляли про тривалий восьмимісячний розгляд цієї справи, а також про те, що 20 березня 2018 року без їхньої участі та участі їхнього представника суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_4 ухвалив незаконне рішення на користь Херсонської міської ради.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звістили також, що суддя цього самого суду ОСОБА_1 ухвалила незаконне рішення стосовно їхньої квартири, яке Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 21 вересня 2017 року скасував.
ТДП ВРП ухвалою від 06 лютого 2019 року № 343/3дп/15-199 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 та пунктом 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII. У відкритті дисциплінарної справи стосовно судді цього самого суду ОСОБА_4 відмовила.
ТДП ВРП рішенням від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15?19 притягнула суддю Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
7. Під час розгляду дисциплінарної справи ТДП ВРП установила таке.
20 лютого 2017 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_7 та визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що після смерті ОСОБА_7 (з якою позивач із 2007 року перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу) відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яку фактично прийняв та в якій проживає ОСОБА_5 . У цій квартирі проживала також сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_6 (відповідач у справі).
28 березня 2017 року Херсонський міський суд Херсонської області під головуванням судді ОСОБА_1. ухвалив заочне рішення, яким установив факт проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_6 однією сім`єю з 2007 року по 04 березня 2015 року; визнав за ОСОБА_5 право власності на згадану вище квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За цим заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на названу вище квартиру за ОСОБА_5 , а на підставі договору дарування від 27 квітня 2017 року квартира перейшла у власність ОСОБА_8 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 05 травня 2017 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_3
13 липня 2017 року Херсонська міська рада звернулася до Апеляційного суду Херсонської області з апеляційною скаргою на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року, оскільки, зокрема, вважала, що цим рішенням суд вирішив питання про її права та обов`язки, позаяк спірна квартира є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Херсона.
Апеляційний суд Херсонської області встановив, що на день смерті ОСОБА_7 спірна квартира не належала їй на праві власності (а була об`єктом комунальної власності міської територіальної громади), тому не входила до складу спадкового майна, що залишилося після смерті спадкодавця, а отже, не є предметом спадкування.
Суд апеляційної інстанції встановив також, що ОСОБА_6 не могла бути відповідачем за заявленими ОСОБА_5 до неї вимогами, оскільки позов подано після припинення її цивільної правоздатності ( ІНФОРМАЦІЯ_2 остання померла).
Ухвалою від 21 вересня 2017 року Апеляційний суд Херсонської області скасував заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та закрив провадження у справі.
18 липня 2017 року Херсонська міська рада звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М., треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , відділ державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Херсонської міської ради, відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення та зняття з реєстрації.
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 20 березня 2018 року (суддя ОСОБА_4) позов задовольнив: витребував на користь Херсонської міської ради із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; скасував рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірної квартири за ОСОБА_3 ; зобов`язав усунути перешкоди Херсонській міській раді в користуванні та розпорядженні комунальною власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Апеляційний суд Херсонської області постановою від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року - без змін.
8. Оцінюючи дії ОСОБА_1 під час розгляду позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, ТДП ВРП зазначила, що з огляду на чітке законодавче врегулювання процесуальних дій очевидність зазначених порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час перебування справи в її провадженні та постановлення судового рішення, свідчить про умисне порушення суддею норм процесуального законодавства та не є судовою помилкою.
На думку ТДП ВРП, в сукупності такі дії судді ОСОБА_1. підтверджують вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).
ТДП ВРП також установила, що дії судді ОСОБА_1 перебувають лише в опосередкованому причинному зв`язку з вибуттям спірної квартири із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що своєю чергою заперечує наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, позаяк позбавлення права власності скаржників не було прямим наслідком ухвалення нею незаконного рішення.
Натомість у контексті викладеного ТДП ВРП виснувала, що дії судді ОСОБА_1 містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ: умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття, що призвело до істотних негативних наслідків.
ТДП ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 тим, що допустила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, вчинила також істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 цього Закону, що є несумісним зі статусом судді, адже допущене нею грубе порушення закону підриває суспільну довіру до суду.
9. 25 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її ТДП ВРП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
За результатами розгляду зазначеної скарги ВРП прийняла рішення № 2859/0/15?19.
У цьому рішенні ВРП зазначила, що її ТДП ВРП дійшла обґрунтованого висновку про допущення суддею ОСОБА_1 грубих порушень норм процесуального закону, які повністю суперечать обов`язкам, покладеним на неї, та підривають довіру до неї як носія судової влади, у зв`язку із чим дисциплінарний орган зробив правильний висновок про те, що в сукупності такі порушення утворюють істотний дисциплінарний проступок, який не потребує додаткового тлумачення.
З урахуванням установлених обставин ВРП погодилася, що її ТДП ВРП зробила правильний висновок про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді, що є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VIII.
Рішенням від 28 січня 2020 року № 219/0/15-20 ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
10. Вважаючи рішення № 2859/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати зі скаргою на це рішення.
Велика Палата постановою від 19 листопада 2020 року у справі № 11-1239сап19 скасувала рішення № 2859/0/15-19.
За висновками Великої Палати, ВРП в оскаржуваному рішенні та рішенні її дисциплінарного органу не обґрунтувала наявності умислу в діях судді ОСОБА_1 на порушення норм процесуального права, хоч і зазначила, але не надала належного значення, що дії судді перебувають лише в опосередкованому причинному зв`язку з наслідками. Зауважила, що суддя має позитивну характеристику, надмірне навантаження, не має інших дисциплінарних стягнень, і підсумувала, що застосований вид дисциплінарного стягнення можна визнати непропорційним вчиненому проступку судді ОСОБА_1 .
11. За частиною третьою статті 52 Закону № 1798-VІІІ у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
12. Рада за наслідками повторного розгляду дійшла висновку, що рішення її Дисциплінарної палати підлягає зміні.
Щодо викладених в оскаржуваному рішенні ТДП ВРП висновків і підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді ВРП встановила, що підвалинами для висновку про винуватість судді ОСОБА_1 у скоєнні дисциплінарного порушення стала подія розгляду скаржницею цивільної справи № 766/2985/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_7 та визнання права власності на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1 , яка 20 лютого 2017 року надійшла до суду і перебувала в провадженні судді ОСОБА_1.
Аналізуючи роль судді ОСОБА_1. під час розгляду цього позову, ВРП зважила на послідовність її дій, до яких вона вдалася з огляду на відомості про особу відповідача, які зазначив позивач у позовній заяві.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) у разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Отож на виконання вимог цієї норми Херсонський міський суд Херсонської області (суддя ОСОБА_1) 21 лютого 2017 року надіслав запит до виконавчого комітету Херсонської міської ради про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_6 .
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 122 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Як вбачається із рішення Дисциплінарної палати, запит суду відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради отримав 28 лютого 2017 року, але відповідь на нього до закінчення розгляду справи № 766/2985/17 (28 березня 2017 року) до суду не надійшла.
Абзацом четвертим частини третьої статті 122 ЦПК України регламентовано, що у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.
Оскільки уповноважений орган не надав відповіді щодо дійсного місця проживання ОСОБА_6 , суддя ОСОБА_1 17 березня 2017 року надіслала головному редактору газети «Наддніпрянська правда» лист із проханням опублікувати інформацію про судове засідання у справі № 766/2985/17.
Як установила ВРП з матеріалів дисциплінарної справи, судове засідання у справі № 766/2985/17 після відкриття у ній провадження було призначено на 15 березня 2017 року, суддя надіслала сторонам повідомлення про виклик у вказане судове засідання. 14 березня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі і не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
15 березня 2017 року суддя ОСОБА_1 не ухвалила рішення по суті справи, призначила наступне судове засідання на 28 березня 2017 року і на виконання приписів статті 122 ЦПК України здійснила виклик відповідача через оголошення у пресі.
За позицією Дисциплінарної палати, в аспекті наведених обставин суддя ОСОБА_1 допустила грубе порушення вимог статей 28, 29, частини третьої статті 122 ЦПК України, оскільки знехтувала ними та не вчинила процесуальних дій, передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 цього Кодексу.
Однак, на противагу цій позиції, ВРП зауважила, що наведені норми ЦПК України у відповідній редакції та правозастосовному трактуванні їх Верховним Судом, вираженому в постановах Великої Палати від 24 жовтня 2019 року у справах № 11?129сап19 (пункт 81) та № 11-4сап19 (пункт 76), не містять заборони щодо відкриття провадження у справі до отримання відповіді на запит суду про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. При цьому суд надсилав запит до уповноваженого органу, однак відповідь до суду на цей запит не надійшла.
Крім цього, як зазначила суддя ОСОБА_1 у скарзі, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вона керувалася, зокрема, тим, що поданий ОСОБА_5 позов належить до виключної підсудності Херсонського міського суду Херсонської області, оскільки суть позову стосується визнання права власності на нерухоме майно.
Як свідчить практика розгляду суддею ОСОБА_1 інших справ щодо визнання права власності на нерухоме майно, суддя діяла у такий самий спосіб, що й у справі № 766/2985/17, під час розгляду якої у діях судді Дисциплінарною палатою вбачаються ознаки умислу.
Висновки Дисциплінарної палати стосовно того, що про наявність умислу в діях судді ОСОБА_1 свідчить швидкість, з якою суддя розглянула позов у справі № 766/2985/17, на переконання ВРП, спростовуються практикою вирішення суддею ОСОБА_1 справ указаної категорії (до прикладу, справи № 766/4307/17, 766/11967/16-ц).
Як убачається з постанови Великої Палати від 19 листопада 2020 року, якою скасовано рішення № 2859/0/15-19, Велика Палата не погодилася з висновками ТДП, ВРП про те, що процесуальна можливість здійснювати виклик відповідача у справі через оголошення у пресі настає лише внаслідок отримання відповіді від уповноваженого органу, з якої неможливо встановити зареєстроване у визначеному законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи. Суддя позбавлений можливості впливати на своєчасність надання відповіді на запит суду уповноваженим органом. За відсутності такої відповіді впродовж трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду суддя може здійснити виклик особи, місце проживання якої не встановлене, через оголошення у пресі.
Велика Палата наголошує, що вже викладала правову позицію, відповідно до якої у нормах ЦПК України (у відповідній редакції) відсутня імперативна заборона вирішувати питання про відкриття провадження у справі до отримання відповідних відомостей про місце проживання (перебування) фізичної особи. Також сталою є практика Верховного Суду про те, що така інформація не могла вплинути на вирішення питання про підсудність справи, оскільки позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
ТДП ВРП встановила, що у провадженні судді ОСОБА_1. перебувала справа № 766/16761/16-ц за позовом ОСОБА_5 до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування, у якій серед інших матеріалів була наявна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 .
Цей позов надійшов на розгляд судді ОСОБА_1. 14 грудня 2016 року, яка ухвалою від 19 грудня 2016 року залишила позовну заяву без руху і надала строк для усунення огріхів, перелічених в ухвалі. Провадження у справі відкрила ухвалою від 3 січня 2017 року, а ухвалою від 13 лютого 2017 року задовольнила клопотання позивача про залишення без розгляду його позовної заяви.
Як убачається з висновків Дисциплінарної палати, дії судді ОСОБА_1. у цій справі (як-от залишення позовної заяви ОСОБА_5 без руху ухвалою від 19 грудня 2016 року із зазначенням підстав постановлення ухвали), а також відомості про існування копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 в матеріалах справи № 766/16761/16-ц Дисциплінарна палата розцінила як підтвердження обізнаності судді ОСОБА_1 із фактом смерті відповідача ( ОСОБА_6 ) у справі № 766/2985/17.
З посиланням на цю обставину Дисциплінарна палата наголосила, що доводи представника судді стосовно того, що через надмірне навантаження суддя ОСОБА_1 могла не пам`ятати про всі документи справи № 766/16761/16-ц, спростовуються тією обставиною, що позов у справі № 766/2985/17 надійшов до суду 15 лютого 2017 року через два дні після залишення без розгляду позовної заяви у справі № 766/16761/16-ц.
Водночас ВРП встановила, що дата 15 лютого 2017 року є помилковою, оскільки, як убачається із матеріалів справи, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 надійшов до суду 20 лютого 2017 року та того самого дня був розподілений до провадження судді ОСОБА_1.
ВРП визнала слушними доводи судді ОСОБА_1. про її надмірне судове навантаження, позаяк з дня відкриття провадження у цивільній справі № 766/16761/16-ц (3 січня 2017 року) до дня відкриття провадження у цивільній справі № 766/2985/17 (21 лютого 2017 року) минуло 64 календарні дні і за цей відтинок часу до її провадження надійшло 473 справи та матеріали цивільного й адміністративного судочинства; у період з 13 по 21 лютого 2017 року до провадження судді надійшли 76 справ та матеріалів у порядку цивільного і адміністративного судочинства, ухвалено 21 судове рішення, прийнято 5 постанов, постановлено 123 ухвали.
Вказане свідчить, що навантаження судді ОСОБА_1 перевищувало середньостатистичне в Україні, отже, на переконання Ради, з огляду на таку кількість судових справ, що перебувала у провадженні судді, неможливо беззаперечно стверджувати, що «суддя ОСОБА_1 не могла не знати про те, що цей позов пред`явлено до особи, яка померла».
З огляду на викладене ВРП вважає, що висновки її ТДП ВРП в частині порушення суддею ОСОБА_1 вимог статей 28, 29, 122 ЦПК України сформовані на помилковій позиції, що полягає у презумпції обізнаності судді із фактом смерті відповідача як обставини у справі № 766/2985/17 (позиції щодо необґрунтованості таких висновків Дисциплінарної палати дотримується, зокрема, і Велика Палата у постанові від 19 листопада 2020 року (провадження № 11-1239сап19)).
При цьому ВРП виходила з того, що основоположними засадами діяльності дисциплінарного органу є, зокрема, забезпечення вимог справедливої процедури та презумпція доброчесності судді.
З огляду на викладене Рада визнала помилковим висновок її ТДП про вчинення суддею ОСОБА_1 істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII), з яким нерозривно пов`язаний висновок Дисциплінарної палати про наявність умислу в діях судді на порушення норм ЦПК України та підрив суспільної довіри до суду.
13. Однак щодо висновків ТДП ВРП про допущення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку з ознаками умисного незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII) Рада висловила свою згоду з ними.
Дисциплінарна палата встановила, що суддя ОСОБА_1, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на квартиру за відповідною адресою, не надала належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, та не навела мотивів прийняття аргументів позивача. Судове рішення фактично містить лише посилання на нормативно-правові акти. Щодо позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю суддя ОСОБА_1 зазначила, що цей факт підтвердився у судовому засіданні. Інших мотивів судове рішення не містить.
Стосовно вимоги про визнання права власності на квартиру Дисциплінарна палата дійшла висновку, що судове рішення взагалі не містить мотивів та висновків суду, які стали підставою для її задоволення.
ВРП вважає за потрібне зауважити про факт ухвалення суддею ОСОБА_1 судового рішення про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, у цьому випадку - Херсонської міської ради.
ВРП зважила на те, що окресленим діям надав процесуальну оцінку Апеляційний суд Херсонської області, який за результатами розгляду апеляційної скарги Херсонської міської ради постановив ухвалу від 21 вересня 2017 року, якою вказане судове рішення скасував, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності у порядку спадкування.
15. Зіставивши текст та зміст (суть) заочного рішення, ухваленого суддею ОСОБА_1, з вимогами процесуального закону до форми та порядку його написання та застосування, ВРП погодилася з тим, що Дисциплінарна палата правильно встановила, що в мотивувальній частині цього рішення не надано належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, не наведено мотивів прийняття аргументів позивача щодо порушеного ним питання.
Доводи, викладені у скарзі судді, на думку ВРП, не спростовують вказаного висновку Дисциплінарної палати.
Судове рішення фактично зводиться до викладу судом положень нормативно-правових актів, причому мотиви суду, що стосуються встановлення факту проживання однією сім`єю, зводяться до посилання на те, що такий факт підтвердився у судовому засіданні; мотивів щодо визнання права власності на квартиру, окрім посилання на звернення позивача до приватного нотаріуса та фактичного, на думку суду, прийняття ним спадщини померлої, не наведено.
ВРП підтримала висновок Дисциплінарної палати стосовно того, що невмотивованість судового рішення, постановленого суддею ОСОБА_1, свідчить про формальний характер судового розгляду справи, що не забезпечив об`єктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення, внаслідок чого в подальшому стало його скасування та закриття провадження у справі.
Крім наведеного, ВРП зважила, що суддя, вирішуючи питання визнання права власності, взяла до уваги ордер, яким було визначено лише право користування відповідною квартирою (встановлено судом апеляційної інстанції). Мотивів прийняття такого доказу позивача в судовому рішенні суддя ОСОБА_1 всупереч вимогам процесуального законодавства не навела.
Поряд з цим ВРП не схвалила висновків її ТДП ВРП про умисне незазначення суддею ОСОБА_1 у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів позовної заяви з огляду на досвід судді та її стаж роботи у галузі права і на посаді судді, оскільки такі аргументи не можуть бути визначальними у вирішенні питання щодо наявності умислу за встановлених під час розгляду справи обставин.
Попри це, ВРП узагальнила, що викладені дії судді ОСОБА_1. з ухвалення заочного рішення від 28 березня 2017 року у справі № 766/2985/17 містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
ВРП погодилася з тим, що Дисциплінарна палата під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 врахувала наслідки, які настали для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме, що вони - люди похилого віку залишилися без житла, яке придбали добросовісно. Але водночас ВРП не встановила ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною четвертою статті 106 Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на дату ухвалення заочного рішення від 28 березня 2017 року (умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), а також прямого (безпосереднього) причинного зв`язку дій судді з вибуттям спірної квартири із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
16. Як передбачено частиною дев`ятою статті 109 Закону № 1402-VIII, істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
ВРП дійшла висновку, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення під час здійснення правосуддя у справі № 766/2985/17 за характером не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, натомість охоплюються складом дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
На переконання Ради, ці порушення судді є очевидними, не мають характеру суддівської помилки, а пов`язані з неналежним ставленням судді до своїх обов`язків, вчинені внаслідок грубої недбалості.
З огляду на викладені вище обставини ВРП вважає, що рішення її ТДП ВРП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19 слід змінити.
17. Повертаючись до доводів скарги ОСОБА_1 на Спірне рішення, Велика Палата насамперед повинна зазначити про існування передумов та законних підстав, за яких рішення ВРП у питаннях дисциплінарної відповідальності суддів може бути піддане повному судовому контролю в розумінні статті 52 Закону № 1798?VІІІ.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
20. Велика Палата вважає, що Спірне рішення в аспекті положень статті 52 Закону № 1798-VIII не містить обставин чи підстав, які б указували на те, що його ухвалено Радою у складі, який не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП; рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Стосовно правоможності складу ВРП, яка ухвалила оскаржуване рішення, обставин оформлення Спірного рішення чи обізнаності судді про відкрите відносно неї провадження і забезпечення її прав у цьому провадженні скаржниця фактично не заперечувала.
21. У скарзі до ВРП на рішення її ТДП ВРП суддя ОСОБА_1 виклала доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення.
22. Оцінюючи Спірне рішення, ухвалене при повторному розгляді дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1., щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення ВРП є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, та врахування висновків Великої Палати.
23. Велика Палата, скасовуючи рішення № 2859/0/15-19, з-поміж іншого дійшла висновку, що оскільки у цьому рішенні не обґрунтовано наявності у судді ОСОБА_1 умислу на порушення норм процесуального права, до того ж її дії перебувають лише в опосередкованому причинному зв`язку з наслідками, суддя має позитивну характеристику, надмірне навантаження та відсутність інших дисциплінарних стягнень, то застосований вид дисциплінарного стягнення до судді не можна визнати пропорційним вчиненому проступку судді ОСОБА_1 .
Указаний висновок щодо недотримання Радою принципу пропорційності у застосуванні дисциплінарного стягнення не стосується оцінки щодо вмотивованості заочного рішення, прийнятого суддею ОСОБА_1
Водночас Велика Палата наголосила, що визначення критеріїв пропорційності у застосуванні певного виду дисциплінарного стягнення є частиною дискреційних повноважень ВРП
24. Зі змісту Спірного рішення не простежується суджень з оцінкою законності рішення, постановленого скаржницею. У ньому дисциплінарний орган виокремив конкретні дії судді під час здійснення провадження у справі та надав їм юридичну оцінку на предмет наявності в них ознак дисциплінарного делікту. Оцінка ВРП прийнятого суддею заочного рішення на предмет вмотивованості була здійснена в межах перевірки виконання суддею свої обов`язків.
Доводи скарги ОСОБА_1 щодо виходу Радою за межі дисциплінарного провадження та притягнення її до відповідальності за новим складом правопорушення є неприйнятними та спростовуються підставами його відкриття ТДП ВРП ухвалою від 06 лютого 2019 року № 343/3дп/15-199 за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 та пунктом 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402?VIII.
Перегляд Великою Палатою рішення ВРП, прийнятого за результатом перегляду рішення її Дисциплінарної палати, не спричиняє повторного відкриття дисциплінарного провадження. Такий перегляд Великою Палатою не забороняє продовження розгляду дисциплінарної справи Радою.
25. Немає підстав вважати, що дисциплінарний орган, коли ухвалював оскаржуване рішення, не надав значення характеристиці особи скаржниці та обставинам, що мають значення для вибору виду стягнення. Як видно зі змісту Спірного рішення, при виборі стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців ці відомості були взяті до уваги.
26. В аспекті викладеного Велика Палата погоджується з висновком ВРП про те, що застосований вид дисциплінарного стягнення за допущені суддею ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 766/2985/17 порушення є співмірним та пропорційним вчиненому з огляду на всі досліджені обставини.
Велика Палата вважає, що Спірне рішення не містить підстав для визнання його незаконним чи необґрунтованим, а тому не може визнати обґрунтованими, достатніми та переконливими доводи скарги ОСОБА_1 для скасування цього рішення.
Отже, у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
_03_03.png)
