У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О., у якому просив зобов`язати відповідача відповісти належним чином на його звернення від 11 листопада 2020 року, адресоване Президенту України.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Президент України несе повну відповідальність за дії, бездіяльність уповноважених осіб Адміністрації Президента України і повинен забезпечувати належний нагляд та інші дії з дотримання конституційних прав, свобод щодо розгляду звернень громадян як до Глави держави, так і особистих на ім`я Президента України. Водночас, на думку позивача, його численні звернення до Президента України розглядаються неналежним чином, зокрема і звернення від 11 листопада 2020 року. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем порушено вимоги статей 15 та 28 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) щодо належного контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян.
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу надано десять днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду виправленої позовної заяви, викладеної з урахуванням положень пунктів 4, 5, 9, 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Ухвалою від 09 лютого 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
5. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2021 рокута прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги або направити до належного суду для розгляду справи по суті.
11. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2021 року позивачу було роз`яснено, що обґрунтування порушення оскаржуваними діями чи бездіяльністю відповідачем прав, свобод, інтересів позивача повинно бути наведено у взаємозв`язку з відповідними нормами права, які регулюють спірні правовідносини.
12. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що в позовній заяві та заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 не зазначено, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Президента України як суб`єкта владних повноважень, який реалізував публічно-владні управлінські функції (повноваження) у публічних правовідносинах, що виникли між ним та відповідачем, безпосередньо призвели до порушення прав та інтересів позивача.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
19. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
21. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
22. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.
23. Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
24. Частиною п`ятою статті 160 КАС України передбачені вимоги до змісту позовної заяви. Зокрема, у позовній заяві вказуються: зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
25. Згідно із частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
26. Частиною другою статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
27. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
28. Як слідує з матеріалів справи, судом першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю наведеним вимогам статті 160 КАС України, зокрема пунктам 4, 5, 9, 11 частини п`ятої статті 160 КАС України.
29. Суд зазначив, що позивачем не додержано вимог статті 160 КАС України та не викладено обставини, за яких, на його думку, порушено його права, свободи чи інтереси саме Президентом України. Також відсутні будь-які доводи стосовно допущення конкретним суб`єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення ним владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено, у чому полягає порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 відповідним суб`єктом; не підтверджено письмово те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
30. На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, у якій зазначив, що «в своїх численних зверненнях до Президента України особисто зазначав, що вищими правоохоронними органами України систематично порушуються його конституційні права, в тому числі й Адміністрацією Президента України, що перебуває в компетенції відповідача, а відтак вважає, що Президент України повинен відповісти особисто, відреагувати на зазначені обставини та відновити його конституційні права».
31. З урахуванням зазначеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що позивачем подано уточнення мотивувальної частини вперше поданої позовної заяви, зокрема, через повторне викладення тих самих обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги з посиланням тільки на окремі статті Конституції України.
32. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в позовній заяві та відповідній заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 не зазначено, яким чином оскаржувана бездіяльність чи дії Президента України порушують його особисті права, свободи та охоронювані законом інтереси.
33. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
34. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
35. Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 з урахуванням відповідної заяви про усунення недоліків слідує, що позивач не ідентифікував конкретних прав та охоронюваних законом інтересів, які порушені внаслідок дій/бездіяльності відповідача.
36. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2021 року.
37. Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення позовної заяви позивачу відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
38. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що його доводи стосовно того, що суд не може його зобов`язувати вчинити дії, визначені в ухвалі від 11 січня 2021 року, а може лише пропонувати, є необґрунтованими з таких мотивів.
39. З резолютивної частини ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2021 року слідує, що суд не зобов`язав ОСОБА_1 вчинити дії щодо усунення недоліків, а надав строк для усунення недоліків, а також у її мотивувальній частині зазначив наслідки невиконання ухвали суду, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
40. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу від 09 лютого 2021 року, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
41. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 09 лютого 2021 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені у скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.
42. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
43. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
44. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
_03_03.png)
