"Що стосується висновку експерта № 330, як правильно вказав суд першої інстанції, сам собою цей висновок свідчить лише про наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень і не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 в заподіянні цих ушкоджень.
Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути відображені: характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості; вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження; механізм виникнення ушкоджень, давність (термін) спричинення ушкоджень; ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров`я, стійка втрата загальної працездатності тощо.
Підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обґрунтованими.
Як видно з висновку експерта № 330 від 11 вересня 2013 року, згідно з даними судово-медичного огляду в ОСОБА_2 були наявні синці на тулубі. Вказані ушкодження виникли від неодноразової дії тупого предмета, що мав обмежену травмуючу поверхню, могли бути спричинені за механізмом, про який повідомив потерпілий, за давністю заподіяння можуть відповідати часу події і за ознакою короткотривалого розладу здоров`я відносяться до категорії легких. Згідно з даними медичних документів у ОСОБА_2 на фоні спричинення йому тілесних ушкоджень виник, як наслідок ситуативної реакції, реактивний стан, який протягом короткотривалого проміжку часу проявлявся стійким цефальгічним, помірним вестибулоатаксичним та вираженим астено-невротичним синдромами і за даною ознакою короткотривалого розладу здоров`я відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткотривалий розлад здоров`я.
За правилами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 29 серпня 2013 року близько 11:00 з неприязні наніс два удари кулаком руки, один удар з яких завдав кулаком правої руки в ліву частину грудної клітки, а інший - кулаком лівої руки в праву частину живота ОСОБА_2 , чим спричинив останньому ушкодження у вигляді стійкого цефалічного, помірного вестибулоатаксичними та вираженими антено-невротичними синдромами, які відповідно до висновку експерта № 330 від 11 вересня 2013 року відносяться до категорії легких, спричинивших короткочасний розлад здоров`я.
Тобто обвинувальний акт не містить даних ані про характер виявлених у ОСОБА_2 ушкоджень з медичної точки зору, ані про їхню локалізацію, частково лише зазначено про синдром як наслідок отриманих останнім тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції, сприймаючи обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 як «процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування» (ч. 4 ст. 110 КПК), дійшов правильного висновку, що слідством не в повному обсязі дотримано вимоги ст. 291 КПК."
_03_03.png)
