Строк позовної давності рахується з дня, коли особа дізналась про наявність на її користь заповіту, а також і права на спадкування, яке, у випадку пропуску строку для прийняття спадщини, підлягає відновленню, шляхом визначення додаткового строку для прийн

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не пропущено

строк звернення до суду із даним позовом, оскільки про наявність заповіту на його ім`я він дізнався на початку 2018 року, а отже і про наявність у нього спадкових прав, які підлягали судовому захисту в силу пропуску ним визначеного законом строку на прийняття спадщини з поважних причин. При цьому, довів відсутність у нього можливості дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, оскільки при відкритті спадкової справи до майна спадкодавця нотаріус не виконав вимог, передбачених статті 63 Закону України «Про нотаріат».

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 347/1514/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 297/3225/16, від 21 травня 2020 року у справі № 453/497/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 694/1539/17, за змістом яких, як посилається заявник, строк позовної давності розповсюджується на спадкові відносини. Так, у справі, яка переглядається, суди не посилались на те, що норми позовної давності не поширюються на визначений законом строк для прийняття спадщини, а виходили саме з тих підстав, що позовна давність у цій справі позивачем не пропущена з урахуванням встановлення часу, коли він дізнався про наявність на його користь заповіту, а отже і права на спадкування, яке підлягало відновленню шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини.