Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
а почуття «безнадійності у верховенстві закону» прошу стягнути з Одеської міської ради моральну шкоду – так заявив на суді громадянин, який більшу частину свого свідомого життя оформлює права на земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва.
І дійсно, аморальне знущання чиновников над цим чоловіком триває з 1997 року. Уявить собі…, який сьогодні рік?...
Ми не будемо переказувати усю цю трагічну для людини історію, а опишемо один епізод.
У червні 2016 року постановою Одеського апеладмінсуду визнано протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування, яке полягає в неприйнятті рішення по суті про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення з/д та передачу безоплатну її у приватну власність заявнику.
Тобто, заявник спочатку звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про затвердження проекту відведення з/д – ігнор, потім у суді визнав такий ігнор протиправним, проте ігнор після рішення суду зі боку органу місцевого самоврядування тільки «посилився».
Через рік заявник звернувся із окремим позовом про стягнення моральної шкоди із органу місцевого самоврядування «за ігнор» до суду. Вимога була – 500 000 грн. Звісно йому сказали – дурник.
Хоча слід віддати належне, вже суд першої інстанції задовільнив позов і стягнув з 1500,00 грн, а не відмовив на підставі славнозвісного обґрунтування «недоведеності причинно-наслідкового зв’язку». Суд апеляційної інстанції стягнув з органу місцевого самоврядування 10 000,00 грн., суд касаційної інстанції залишив це рішення без змін.
Ганебний спосіб захисту від стягнення моральної шкоди був обраний органом місцевого самоврядування. Так на момент судового розгляду, орган місцевого самоврядування надав власне рішення про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведенні з/д, як доказ припинення своєї бездіяльності та виконання рішення суду, яке ігнорувалося. Такі заперечення були відкинуті судом.
Так відповідно до статті 1173 ЦК України «шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів».
Тобто хто відповідач в даному випадку? Лише орган місцевого самоврядування, чи слід залучати до спору як співвідповідача орган державного казначейства України. І за рахунок, яких коштів має виконуватися рішення про стягнення моральної шкоди на користь позивача?
Суд касаційної інстанції підкреслив, "що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України."
Таким чином, в даному випадку сума моральної шкоди стягується напряму з органу місцевого самоврядування без залучення органу державного казначейства України.
Тут слід згадати, що ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.
Аналізуйте судовий акт: Незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020)
Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 522/11325/16-ц
провадження № 61-46468св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Одеська міська рада,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 10 792 грн 27 коп. майнової шкоди та 500 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 1997 по 2004 рік він неодноразово звертався до Одеської міської ради із заявами про виділення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, які залишились без відповіді.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2006 року зобов`язано Одеське міське управління земельних ресурсів у встановленому земельним законодавством України порядку підготувати всі необхідні документи для надання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ; зобов`язано Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню позивачу вищевказаної земельної ділянки на розгляд сесії Одеської міської ради.
Рішенням сесії Одеської міської ради від 05 жовтня 2007 року № 1784-V позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Висновками Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22 квітня 2014 року № 01-11/657-225ПЗ-К та Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області від 26 червня 2014 року № 711/В погоджено вищевказаний проект землеустрою, проте відповідач його не затвердив.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради, яка полягала в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельну ділянку, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Посилаючись на те, що вищевказана постанова суду також залишилась не виконаною Одеською міською радою, внаслідок чого йому завдано майнову шкоду, яка полягає у понесенні витрат на замовлення та розробку проектної документації, а також моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, зміні усталеного способу життя, почутті безнадійності у верховенстві закону, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 10 792 грн 27 коп. шляхом списання в безспірному порядку відповідних коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС України в Одеській області) з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади. Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 1 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання в безспірному порядку відповідних коштів ГУ ДКС України в Одеській області з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з факту доведеності вимог позивача про стягнення з Одеської міської ради на його користь матеріальної шкоди у розмірі 10 792 грн 27 коп., що складається з витрат на замовлення та розробку проектної документації на земельну ділянку, а також дійшов висновку, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 була завдана моральна шкода в сумі 1 500 грн, яка підлягає стягненню з Одеської міської ради шляхом списання в безспірному порядку відповідних коштів ГУ ДКС України в Одеській області з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2018 року апеляційні скарги Одеської міської ради та ГУ ДКС України в Одеській області задоволено частково, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач добровільно, на власний розсуд, уклав з відповідними підприємствами договори про надання послуг, прийняв результати їх виконання та оплатив їх вартість, дійшов висновку про відсутність факту заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди Одеською міською радою.
Оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, яка набрала законної сили, встановлено противоправну бездіяльність посадових осіб Одеської міської ради, та враховуючи тривале, з 2006 року, порушення законних прав ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю посадових осіб Одеської міської ради, яка є завдавачем такої шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року Одеська міська рада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що постанова апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2018 року оскаржується Одеською міською радою в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим оскаржувана постанова в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не з`ясував, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань та за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Бездіяльність Одеської міської ради, яка була визнаною протиправною, припинена шляхом ухвалення відповідачем рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, що залишилось поза увагою апеляційного суду. За таких обставин, відповідач вважає, що відсутні обов`язкові елементи, необхідні для відшкодування моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 серпня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання земельної ділянки у межах м. Одеси для будівництва житлового будинку, проте отримав відмову.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2006 року, яка набрала законної сили, зобов`язано Одеське міське управління земельних ресурсів у встановленому земельним законодавством України порядку підготувати всі необхідні документи для надання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ; зобов`язано Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню позивачу вищевказаної земельної ділянки на розгляд сесії Одеської міської ради.
Рішенням сесії Одеської міської ради від 05 жовтня 2007 року № 1784-V надано дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд.
Висновками Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22 квітня 2014 року № 01-11/657-225ПЗ-К та Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області від 26 червня 2014 року № 711/В погоджено вищевказаний проект землеустрою.
Витрати, понесені ОСОБА_1 для замовлення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , становлять 10 792 грн 27 коп.
Рішенням Одеської міської ради від 27 квітня 2016 року № 629-VII позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, яка набрала законної сили, визнано протиправним вищевказане рішення, а також бездіяльність Одеської міської ради, яка полягала в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки площею, 0, 1000 га, по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Оскільки постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року Одеською міською радою виконана не була, позивач звернувся до суду з цим позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Стаття 6 Конституції України визначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження»,
а також особливості їх виконання.
Відповідно до підпункту 2) пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України/ У частині другій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, яка бере участь
у справі як відповідач.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 459/274/17 (провадження № 61-25576сво18).
Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, який завдав шкоди та на якого поширюються правила передбачені статтею 1173 ЦК України. Бездіяльність Одеської міської ради, яка полягала в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки площею, 0, 1000 га, по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, врахувавши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, якою встановлено противоправну бездіяльність посадових осіб Одеської міської ради, а також тривале порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі, яка виразилась в душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю посадових осіб саме Одеської міської ради, яка є винною особою та завдавачем такої шкоди.
Доводи касаційної скарги з посиланням на ухвалення відповідачем рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, не свідчить про відсутність у Одеської міської ради обов`язку відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року визнано противоправним рішення Одеської міської ради від 27 квітня 2016 року № 629-VII про відмову позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
