6. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. від розгляду цієї справи з посиланням на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України, у зв`язку з тим, що Пророк В. В. та Штелик С. П. викладали правову позицію в іншій справі.
7. Обґрунтовуючи заявлений відвід, ОСОБА_1 зазначив, що предметом позову у справі є стягнення з банку пені за порушення зобов`язання з повернення вкладу, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому зазначає, що, входячи до колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при розгляді іншої справи (№ 761/31065/14?ц), судді Пророк В. В. та Штелик С. П. вже викладали свою правову позицію щодо зазначеного питання, яка, на думку ОСОБА_1 , суперечить закону, а відтак він не може довіряти суддям, про відвід яких заявляє, вважаючи їх упередженими та необ`єктивними.
8. Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку
про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
9. Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
10. Однак при цьому частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено,
що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.
11. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема,
щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи,
а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
12. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
13. Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
14. Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
15. Отже, оскільки зміст поданої заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. фактично зводиться до незгоди ОСОБА_1 з тлумаченням законодавства, висловленого ними при розгляді іншої справи, що в силу вимог частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
16. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу заявника на те, що йому вже було відмовлено у задоволенні відводу з таких самих підстав у справі№ 761/24881/16-ц як такому, що порушує приписи частини четвертої статті 36 ЦПК України.
17. Отже, проаналізувавши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. від участі у розгляді справи,
з тих самих підстав, що й у справі № 761/31065/14-ц, а отже, позивач обізнаний про відсутність підстав для задоволення відводу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що доводи цієї заяви зводяться до незгоди позивача з рішенням, а саме: постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року про розгляд іншої справи (№ 761/31065/14-ц)
за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України»
про стягнення пені за договором депозитного вкладу в порядку захисту прав споживачів, що унеможливлює задоволення заявленого відводу суддям Великої Палати Верховного Суду.
18. Жодних інших підстав для відводу, передбачених статтями 36
та 37 ЦПК України, ОСОБА_1 не вказав.
19. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви.
_03_03.png)
