У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ будинковолодіння.
У травні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про реальний поділ будинку і земельної ділянки.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 червня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ будинковолодіння задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний поділ будинку і земельної ділянки задоволено частково.
Проведено реальний розподіл та виділено у користування співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Визначено розмір грошової компенсації за невідповідність вартості спірних будівель та їх частин.
Визначено місця спірного користування та виділено земельні ділянки.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 червня 2010 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 червня 2010 року в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 на їх користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року.
Заяву обґрунтовувала тим, що при ухваленні судового рішення була допущена арифметична помилка, яка суттєво впливає на вирішення спору і фактично унеможливлює користуватися належною їй земельною ділянкою.
Така помилка була допущена в реченні, яким їй виділено земельну ділянку у користування, а саме: «у користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 з геометричними розмірами сторін за ходом годинникової стрілки по периметру, в метрах :11,80; 29,25; 42,40; 19,40; 9,60; 9,00; 20,03; 84,55; 11,07; 17,00; 14,10; 8,00; 9,00; 2,00; 3,00 площею 2 501,6 кв. м».
Так, серед цифр, які визначають контури земельної ділянки, було вказано розмір 11,07 замість правильного розміру 9,11. У випадку вказаному в рішенні суду при значенні цифри 11,07 загальна площа земельної ділянки буде меншою ніж, та, яка визначена відповідним варіантом розподілу земельної ділянки.
Вказувала, що згідно з висновком експерта № 691 від 11 березня 2019 року, загальна площа земельної ділянки розміром 2 666,6 кв. м по варіанту таблиці № 3 висновку № 880 від 31 жовтня 2007 року, запропонована для позивача ОСОБА_1 за геометричними розмірами меж, не відповідає цій величині площі, а саме в частині розміру 11,7 м по відрізку межі земельної ділянки № НОМЕР_1 . Для відповідності загальної площі земельної ділянки розміром 2 666,6 кв. м для позивача ОСОБА_1 , яка відповідає її ідеальній частці згідно з варіантом 1 таблиці № 3 висновку № 880 від 31 жовтня 2007 року, лінійні розміри меж земельної ділянки № 2, повинні становити за рухом годинникової стрілки по периметру в метрах: 11,80; 29,25; 42,40; 19,40; 9,60; 9,00; 20,03; 84,55; 9.11; 17,00; 14,10; 8,00; 9,00; 2,00; 3,00.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у задоволеннізаяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте, якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.
Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 фактично просить ревізувати один із доказів по справі, а саме висновок судової будівельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2007 року № 880, що не врегульовано інститутом внесення виправлень у рішення суду, і не є за своєю суттю арифметичною помилкою чи опискою.
При цьому апеляційний суд посилався на ухвалу Верховного Суду України, викладену у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-788цс16 та зазначив, що суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.
Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки.
Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.
Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу.
Звертаючись до суду із заявою про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року, ОСОБА_1 вказувала на допущену судом арифметичну помилку, яка суттєво впливає на вирішення спору і фактично унеможливлює користуватися належною їй земельною ділянкою.
Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки, суд апеляційної інстанції посилався на відсутність у суду повноважень на ревізування висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2007 року № 880. При цьому суд вказав, що за своєю суттю наведені у заяві ОСОБА_1 підстави для задоволення заяви не є арифметичною помилкою чи опискою.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.
Переглядаючи справу у касаційному порядку та перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що Апеляційним судом Львівської області при ухваленні постанови від 11 квітня 2011 року у цій справі не було допущено ні описки, ні арифметичної помилки.
Отже, заява ОСОБА_1 фактично зводиться до необхідності зміни судового рішення. Оскільки мотиви, викладені у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року, були основані на висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2007 року № 880, суд не має права змінювати вказані експертом геометричні розміри меж земельної ділянки.
З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.