10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 02.08.2010 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради №899 від 07.06.2007 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові" та ухвали Львівської міської ради №2408 від 16.02.2009 "Про користування ВАТ "Укрнафта" земельною ділянкою на вул. Хуторівка, 59 для обслуговування автозаправної станції" надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львові на вул. Хуторівка, 59 для обслуговування автозаправної станції.
Пунктом 8 договору встановлено, що такий укладено на 10 років до 16.02.2019 та визначено строк, протягом якого Орендар має право повідомити Орендодавця про намір продовжити дію договору.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 478 514,70 грн. Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 47 851,47 грн в рік, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).
11. Позивач 13.11.2018 звернувся до Відповідача з листом про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах та відповідною додатковою угодою до договору.
11.1. Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом від 14.12.2018 повідомило Позивача про те, що Відповідачем ухвалою №631 від 30.06.2016 введено в дію з 01.01.2017 нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова. Також, згідно Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду, а орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування автозаправних станцій встановлюється у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Оскільки в договорі оренди землі від 02.08.2010 орендна плата (як одна з істотних умов договору) встановлена у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, така не відповідає нормативно-правовим актам Відповідача. Крім того, поновлення терміну оренди земельної ділянки додатковою угодою не передбачено ухвалою Львівської міської ради №2372 від 14.09.2017, а для продовження терміну оренди земельної ділянки Позивачу необхідно подати певний перелік документів (наведений в листі).
11.2. В подальшому, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами (від 26.12.2018, від 03.01.2019, від 12.02.2019, від 18.03.2019, від 25.03.2019) про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, однак, на такі звернення Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомляло Позивача (листи від 28.01.2019, від 15.03.2019, від 18.04.2019) про необхідність подання документів, які були вказані у листі від 14.12.2018.
12. Звертаючись з позовом, Позивач зазначив, що він продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує всі орендні платежі і, оскільки Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору заперечення в поновленні договору не надав, тому договір від 02.08.2010 є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
13. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною (в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду першої інстанції), суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять доказів висловлення Відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 02.08.2010 будь-яких заперечень щодо продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк. При цьому, зазначена вимога підлягає задоволенню частково, виключивши із редакції додаткової угоди, викладеної Позивачем в позовній заяві, положення про те, що додаткова угода №2 набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації речового права оренди в порядку, визначеному законом, а також те, що додаткова угода №2 складена в трьох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
13.1. В задоволенні позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 02.08.2010 судами попередніх інстанцій відмовлено, оскільки належним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту. Сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
14. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою та доповненнями до неї, Відповідач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
18. Здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, якщо орендар користується земельною ділянкою після закінчення строку оренди і протягом одного місяця з дня закінчення строку договору відсутні заперечення орендодавця проти поновлення договору.
18.1. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про повернення земельної ділянки.
Водночас, наявність правових підстав для укладення додаткової угоди, в тому числі обставин, за яких договір вважається поновленим в силу вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", має довести позивач. За наявності таких обставин у сторін договору оренди виникає не лише право на укладення додаткової угоди, але і обов`язок згідно з частиною 8 статті 33 цього Закону. Тобто, право на укладення додаткової угоди, яке підлягає судовому захисту, виникає за доведеності (наявності) обставин, за яких договір оренди вважається поновленим на новий (той самий) строк.
19. Таким чином, в разі наявності обставин, за яких договір оренди вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оформленням такого факту, як поновлення договору оренди землі, є, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", укладення в обов`язковому порядку у місячний строк додаткової угоди до цього договору.
20. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач (Орендар) в межах строку, визначеного пунктом 8 договору, звернувся до Відповідача (Орендодавець) з листом про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк та проектом відповідної додаткової угоди до договору і Відповідач в термін, визначений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з дня закінчення строку договору заперечення проти поновлення договору не надав, а Позивач користується земельною ділянкою після закінчення строку оренди, тому позовна вимога про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 02.08.2010 є такою, що підлягає задоволенню (частково).
21. У поданій касаційній скарзі Відповідач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судами попередніх інстанцій не застосовано у спірних правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" стосовно того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно, щоб орендар належно виконував свої обов`язки за договором оренди.
22. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
23. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, на яку скаржник послався як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій зазначила, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
24. Надавши оцінку зібраним у справі доказам відповідно до статті 86 ГПК України, врахувавши умови договору оренди землі, листування з приводу укладення додаткової угоди до договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів висловлення саме Відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору будь-яких заперечень щодо продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк. Також, судами не встановлено обставин щодо неналежного виконання Орендарем своїх обов`язків за договором оренди.
25. При цьому, суди обґрунтовано звернули увагу на те, що Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов`язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.
26. Зважаючи на наведене вище, відсутні підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові застосували частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, які вказані в пункті 8 постанови, судом відхиляються.
27. Оскільки, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, Позивач (Орендар) продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі від 02.08.2010, а Відповідачем (Орендодавцем) не було висловлено будь-яких заперечень протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди щодо його поновлення на тих самих умовах та на той самий строк, тому колегія суддів, враховуючи наведені вище норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, вважає, що суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність Відповідачем порушень Позивачем норм законодавства України, зокрема, частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
28. Щодо посилання скаржника, про яке вказано в пункті 7 постанови, колегія суддів зазначає, що, вирішуючи спір у даній справі, судами попередніх інстанцій не було порушено статтю 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки в даних спірних правовідносинах спеціальною є стаття 33 Закону України "Про оренду землі". Спірні правовідносини не стосуються питання надання в оренду майна за рішенням органу місцевого самоврядування, а стосуються питання наявності підстав для продовження строку дії договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 вказаного Закону. Для застосування положень частини 6 статті 33 названого вище Закону не вимагається наявності рішення Орендодавця, як органу місцевого самоврядування в розумінні статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому, як вже зазначалося вище (пункт 19 постанови) договір оренди землі, за наявності певних обставин, вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а укладення додаткової угоди до договору, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є оформленням юридичного факту поновлення договору на новий (той самий) строк. Такий юридичний факт у даному випадку виникає не з рішення міської ради, а з акта законодавства, а саме з частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
29. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суди обох інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для часткового задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
30. Оскільки предметом розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.
_03_03.png)
