У грудні 2019 року Маріупольська міська рада звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року було задоволено позов Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0024 га, зайняту під розміщення металевого гаража за адресою: АДРЕСА_1 , та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення металевого гаражу.
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який у подальшому було втрачено, тому Маріупольська міська рада просила суд видати дублікат виконавчого листа у справі № 263/4331/18, що виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».
При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди не звернули уваги на те, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її до придатного для використання стану, не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває.
При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд не звернув уваги на вищевикладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив.
_03_03.png)
