09.03.2017 Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №271 від 03.03.2017 «Про заяву ТОВ «ТРК «Дивосвіт», м. Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00184-м від 19.02.2010) (ефірне, позивні: «Вести.Радио»)».
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Дивосвіт" (далі - ТОВ "ТРК "Дивосвіт") звернулося до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення із заявою про продовження строку дії ліцензії на мовлення HP № 00184-м від 19.02.2010 (ефірне місцеве радіомовлення з використанням частоти 104,6 МГц у м. Києві, потужність передавача - 2,0 кВт, обсяг мовлення - 24 години на добу).
9. Рішенням Національної ради від 17.07.2014 № 267 у зв`язку з порушенням частини сьомої статті 27, частини восьмої статті 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», рішенням від 24.07.2014 № 489 у зв`язку з порушенням абзаців четвертого, шостого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 28 Закону України «Про інформацію», рішенням від 12.02.2015 № 144 за перешкоджання Національній раді у здійсненні нею контролюючих та наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством, та рішенням від 24.11.2016 № 2482 за порушення абзацу тринадцятого частини другої статті 6 та частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» були оголошені попередження.
10. Рішенням №271 від 03.03.2017 позивачу відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19.02.2010.
11. Позивач з цим рішенням не погодився і звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку що на момент прийняття спірного рішення відповідач мав підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення, з огляду на порушення позивачем умов ліцензії та вимог чинного законодавства, а також наявність чинних рішень про попередження позивача.
Прийняття відповідачем рішення №271 від 03.03.2017 всупереч заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 15.02.2017 у справі №465/856/17, є підставою для відповідальності осіб, винних в невиконанні ухвали про забезпечення позову, однак не може бути підставою для скасування такого рішення відповідача, прийнятого відповідно до п.«б» ч.7 ст.33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд оцінивши доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
(а) щодо системності порушень
18. Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, врегульовані Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 №3759-XII (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на час подання позивачем заяв, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення).
19. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3759-XII ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".
20. Згідно з ч. 9 ст. 23 цього Закону ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.
21. Частинами 1, 2 та 3 ст. 33 Закону № 3759-XII встановлено, що кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення. Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п`яти робочих днів з дня її надходження.
22. Відповідно до ч. 4 ст. 33 вказаного Закону за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п`яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог ч. 7 сьомої цієї статті.
23. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 33 Закону № 3759-XII Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; ліцензіат не відповідає вимогам ст. 9 або ч. 2 ст. 12 цього Закону.
24. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що достатньою умовою для відмови у продовженні строку дії ліцензії на мовлення є порушення ліцензіатом протягом дії ліцензії умов ліцензії та вимог чинного законодавства.
25. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 826/15684/16.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідком розгляду заяви позивача щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення, рішенням Національної ради від 03.03.2017 №271 відмовлено ТОВ «ТРК «Дивосвіт», м. Київ, у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19.02.2010 на підставі пункту "б" ч. 7 ст. 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у зв`язку з порушенням позивачем протягом строку дії ліцензії умов ліцензії та вимог чинного законодавства, що підтверджується рішеннями Національної ради від 17.07.2014 № 267 у зв`язку з порушенням ч. 7 ст. 27, ч. 8 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», від 24.07.2014 № 489 у зв`язку з порушенням абзаців 4, 6 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 28 Закону України «Про інформацію», від 12.02.2015 № 144 за перешкоджання Національній раді у здійсненні нею контролюючих та наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством, та рішенням від 24.11.2016 № 2482 за порушення абзацу 13 ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
27. Оскаржуване рішення було прийнято відповідачем 03.03.2017, а отже суди мали виходити з обставин, які були підставами для відмови у продовженні строку дії ліцензії саме на зазначену дату.
28. З цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення від 17.07.2014 № 267, від 24.07.2014 № 489, від 12.02.2015 №144, від 24.11.2016 № 2482 оскаржувалися ліцензіатом в судовому порядку.
29. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 у справі №826/10933/16 позовну заяву ТОВ "ТРК "Дивосвіт" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.07.2014 №267 про відмову у задоволенні заяви про переоформлення ліцензії на мовлення від 19.02.2003 НР №0522-м та про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.07.2014 №489 про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення).
30. Незважаючи на те, що позовна заява ТОВ «ТРК «Дивосвіт» була відкликана добровільно, ліцензіат повторно звернувся до суду з оскарженням рішень від 17.07.2014 № 267 та від 24.07.2014 № 489. З огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/16462/16 позовну заяву залишено без розгляду, яка залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016. Рішення суду набрало законної сили 20.12.2016.
31. Отже, рішення відповідача від 17.07.2014 № 267 та від 24.07.2014 №489 не скасовані в судовому порядку, тому є чинними.
32. Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №826/3688/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача до Національної ради України, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №144 від 12.02.2015 в частині оголошення попередження ТОВ «ТРК «Дивосвіт» за перешкоджання відповідачу у здійсненні нею контролюючих та наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством. Рішення набрало законної сили 26.07.2016.
33. Крім того, позивачем оскаржено рішення від 24.11.2016 №2482, яким до нього застосовано санкцію у вигляді попередження. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №826/19448/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
34. З огляду на те, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, рішення Національної ради від 17.07.2014 № 267, від 24.07.2014 № 489, від 12.02.2015 № 144 та від 24.11.2016 № 2482 за порушення абзацу 13 ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не були скасовані, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії, оскільки протягом дії ліцензії на мовлення було допущено порушення умов ліцензії та вимог чинного законодавства.
35. Суд відхиляє доводи скаржника про відсутність системності порушень зі сторони товариства, оскільки статті 33 та 72 Закону № 3759-XII, на які посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, не містять вимоги щодо систематичного застосування санкцій до ліцензіата, як підстави для відмови у продовженні дії ліцензії. При цьому, у пункті "б" ч. 7 ст. 33 цього Закону міститься обов`язкова вимога щодо того, що відповідні порушення повинні мати місце протягом строку дії ліцензії, однак про системність таких порушень не зазначено.
36. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 у справі №826/3335/17, і Суд не вбачає підстав для відступу від них.
(б) щодо наслідків порушення заходів забезпечення позову
37. Стосовно доводів позивача про ухвалення рішення з порушенням заходів забзепечення позову слід зазначити таке.
38. 16.02.2017 на засіданні Національної ради повинно було розглядатися питання щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення позивача. Однак позивач до початку засідання надав ухвалу Франківського районного суду м.Львова про застосування заходів забезпечення позову від 15.02.2017, що забороняла приймати рішення щодо розгляду заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення. З огляду на це, розгляд питання про продовження позивачу строку дії ліцензії відкладено.
39. За змістом ухвали суду, забезпечено позов у справі № 465/856/17 (2-з/465/29/17), а саме:
- до набрання рішенням у цій справі законної сили, призупинити розгляд Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010;
- до набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010;
- до набрання рішенням законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м. Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) на мовлення НР № 00184-м від 19.02.2010;
- до набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м. Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010;
- до набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010.
40. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.02.2017 заяву Національної ради про скасування заходів забезпечення позову у вказаній справі задоволено: скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.02.2017, шляхом відновлення розгляду Національною радою заявиТОВ "ТРК "Дивосвіт", про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 та шляхом зняття заборони Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення:
- приймати рішення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010;
- приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010;
- приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010;
- приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010.
41. Ухвалами Апеляційного суду Львівської області від 05.04.2017 скасовано ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 15.02.2017, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено; залишено без змін ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2017 року про скасування заходів забезпечення позову.
42. Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України (в редакції від 16.10.2016) оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
43. Враховуючи, що ухвала від 15.02.2017 оскаржувалася в апеляційному порядку до 05.04.2017 (ухвала суду апеляційної інстанції про скасування заходів забезпечення позову), до постановлення рішення судом апеляційної інстанції вона була чинною та підлягала виконанню.
44. Водночас ухвала Франківського районного суду м. Львова від 24.02.2017 про скасування заходів забезпечення позову оскаржувалася в апеляційному порядку, а тому її виконання було зупинено в силу прямої норми закону (ч. 11 ст. 153 ЦПК України).
45. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що на час прийняття Національною радою України оскаржуваного рішення №271 від 03.03.2017 «Про заяву ТОВ «ТРК «Дивосвіт», м.Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00184-м від 19.02.2010) діяла ухвала про застосування заходів забезпечення позову від 15.02.2017, що фактично забороняла регулятору приймати рішення щодо розгляду заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення.
46. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
47. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
48. Виконання судового рішення, яким є і ухвала суду про забезпечення позову, є безумовним обов`язком суб`єкта владних повноважень, якому воно адресовано. Відтак, рішення чи дії, ухвалені (вчинені) всупереч ухвалі про забезпечення позову, є протиправними. Наступне скасування цієї ухвали і, відповідно, застосованих нею заходів забезпечення позову, не може бути підставою для переоцінки рішень (дій) суб`єкта владних повноважень, оскільки правомірність його рішень та дій оцінюється на час їх вчинення. Інший підхід призвів би до толерування невиконання судових рішень, які суб`єкт владних повноважень оскаржує, сподіваючись, що вони будуть скасовані. Це не узгоджується з вимогами ст. 129-1 Конституції України та де-факто звільняє суб`єкта владних повноважень, що діяв всупереч судовому рішенню, від відповідальності за його невиконання.
49. З метою запобігання підриву конституційних засад судової влади, до яких безумовно, належить обов`язковість судових рішень, Суд не може вважати це порушення формальним. Видається, що духу Конституції України більше відповідатиме підхід, за якого прийняття рішення (вчинення дій) з порушення заходів забезпечення позову, застосованих судом, буде вважатися безумовною підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення (дії), незалежно від того чи будуть відповідні судові рішення скасовані в майбутньому.
50. Судові рішення повинні виконуватися незалежно від того, чи мають сторони сумнів у їх законності. Законність судових рішень може ставитися під сумнів лише шляхом подання апеляційної чи касаційної скарги. Дії судді під час розгляду справи можуть бути предметом перевірки за відповідною дисциплінарної скаргою.
51. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, та зважаючи на те, що відповідач знав про заборону, але свідомо діяв всупереч судового рішення, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
52. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
53. За таких обставин, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
54. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
55. Відповідно до квитанції від 07.03.2017 Позивач за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 1600 грн, за подання апеляційної скарги - 2400 грн (квитанція від 13.03.2018), за подання касаційної скарги - 3200 грн (квитанція від 18.09.2018).
56. Враховуючи зазначене та у зв`язку із задоволенням касаційної скарги та задоволенням позовних вимог, понесенні позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що становить 7200 грн.
_03_03.png)
