4. Мотивувальна частина
Як встановлено судами, 22.11.2013 між сторонами був укладений договір оренди землі №9780, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення від 20.12.2012 зі змінами, внесеними рішеннями від 17.03.2016, передає, а Фізична особа-підприємець Сіра Любов Василівна (орендар) приймає в оренду земельну ділянку площею 18 кв. м (кадастровий номер - 4810136900:01:070:0014), для подальшого обслуговування торгового кіоску "Кондитерські вироби" по вул. Театральній (Васляєва), 47 (п.п.1.1, 2.1 договору).
Пунктом 3.1. договору (з урахуванням договору про зміни від 01.07.2016 №75-16 до договору оренди землі від 22.11.2013 №9780) сторонами узгоджено, що він діє до 17.03.2018.
Також, за передбаченими пунктом 3.1. договору оренди землі від 22.11.2013 умовами, орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.
За пунктом 12.6 договору орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має, зокрема, переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
16.04.2018 ФОП Сіра Л.В. звернулась до відділу Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди.
Дане звернення було розглянуто Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, яке своїм листом № 17-1561 від 26.04.2018 повідомило позивача, зокрема, про можливість поновлення терміну дії правових документів на відповідну земельну ділянку, на строк, який встановлений раніше оформленим правовим документом на користування земельною ділянкою, тобто - договором оренди.
Заява щодо продовження договору оренди та проект додаткової угоди з боку відповідача залишені без відповіді.
19.07.2019 позивач звернулась до Миколаївської міської ради із заявою (реєстраційний номер 9280/02-19 від 19.07.2019) про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.11.2013 № 9780, до якої було додано, зокрема, і проект додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі строком на 2 роки, до 17.03.2020, на тих самих умовах.
Але відповіді на свої звернення щодо продовження (поновлення) договору оренди землі позивач не отримала.
При цьому, позивач продовжила користуватися земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем. Будь-які скарги та зауваження до позивача з боку орендодавця у матеріалах справи відсутні. Жодних повідомлень від відповідача щодо відмови в поновленні договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов договору у матеріалах справи не міститься.
Предметом позову у даній справи є визнання додаткової угоди укладеною на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
4.2. Відповідно до положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент закінчення строку дії договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5).
Відповідно до положень частин 6 статті 33 цього Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч.8).
4.3. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, а відповідач як орендодавець, не повідомив протягом місяця після закінчення строку договору про заперечення у поновленні договору оренди, зазначили, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі не вимагається.
При цьому суди послались на аналогічну правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (ВС КГС) від 19.03.2019 у справі №908/2484/17, постанова ВС КГС від 06.12.2018 у справі №908/1634/17, постанова ВС КГС від 11.12.2018 у справі №921/43/18, постанова ВС КГС від 05.06.2019 у справі № 904/3392/18, постанова ВС КГС від 23.01.2019 у справі №911/1136/17, постанова ВС КГС від 05.06.2019 у справі №915/1004/18).
Всі ці постанови були винесені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Разом з тим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц висловлено іншу правову позицію, відповідно до якої для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Апеляційний суд на доводи відповідача у справі на вказану правову позицію Великої Палати зазначив, що постанова у справі №594/376/17-ц прийнята нею виходячи з інших обставин справи; спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди землі у справі №594/376/17-ц виникли в 2015, а у даній справі - в 2018, у той же час стаття 33 Закону України "Про оренду землі" зазнала змін в 2016 році.
Між тим, такі посилання апеляційного суду про те, що спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди землі у справі №594/376/17-ц виникли в 2015, а у даній справі - в 2018, що за висновками суду апеляційної інстанції унеможливлює застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №594/376/17-ц, не є обґрунтованими, оскільки зміни, внесені Законом України від 20.09.2016 N 1533-VIII до статті 33 Закону України "Про оренду землі", не стосувались спірних правовідносин і не змінювали визначення правових підстав для визнання поновленим договору оренди.
Так постановою від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду залишила без змін прийняті у справі рішення про відмову у позові, зокрема, про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", який був поданий з посиланням на те, що після закінчення строку дії договору, ТОВ «Мрія центр» мало намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі, тому двічі, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору, 5 березня та 7 серпня 2014 року, направляло орендодавцю листи-повідомлення про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди, а також на те, що після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ «Мрія центр» продовжувало користуватись земельною ділянкою, обробляло її у 2015 році та сплачувало орендну плату за користування землею.
Зазначивши, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити визначені в постанові у справі №594/376/17-ц певні юридичні факти, Велика Палата зазначила, що відмовляючи в задоволенні повних вимог ТОВ «Мрія центр», суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.
Тобто, як у вищевказаній справі №594/376/17-ц, так і у справі, що розглядається, суди не встановили, що орендар надсилав до закінчення строку дії договору лист про намір скористатись переважним правом повідомлень з проектом додаткової угоди, врахували, що після закінчення строку дії договору продовжував користуватись землею, та не встановили, що орендодавець протягом місяця заперечував проти поновлення дії договору оренди, тому з урахуванням предмету та підстав позову, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду, що постанова у справі №594/376/17-ц прийнята виходячи з інших обставин справи.
4.4. Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6).
Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 302 цього кодексу визначені підстави передачі справ на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, де передбачено, що справа передається на розгляд Великої Палати, крім інших підстав, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
4.5. Так в постановах від 22.09.2020, які є останніми, прийнятими за подібних правовідносин, зі справи № 313/350/16-ц та зі справи№ 159/5756/18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Велика Палата Верховного Суду вказала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, врахуванню при застосуванні вказаної норми підлягає правова позиція, викладена у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, яка є останньою правовою позицією.
4.6. Відтак, оскільки суди застосували норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" без врахування актуальної, остатньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, яка є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права, то колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті із неправильним застосуванням норм права, тому рішення і постанова в даній справі підлягають скасуванню.
При цьому колегія суддів Верховного Суду вважає, що з урахуванням встановлених обставин справи, які є достатніми для вирішення спору, а також з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у спорах з подібними предметом та підставами позову, суд касаційної інстанції має можливість відповідно до положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
4.7. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України судові витрати відповідача за розгляд апеляційної (2 881,50 грн) та касаційної (3 842,00 грн) скарги у сумі 6 723,5 грн у справі належить покласти на позивача.
_03_03.png)
